Протягом 24–26 лютого 2022 року українські енергетики мали протестувати незалежність нашої енергосистеми від Росії та Білорусі. Таких випробувальних періодів мало бути два — взимку під час високого навантаження енергосистеми та влітку під час низького, щоб уже наступного року Україна остаточно приєдналася до європейської енергосистеми.
Тож за кілька годин до нападу українську енергосистему від’єднали від російської та білоруської. І вона не просто довела, що може працювати в ізольованому режимі, а й вистояла в умовах бойових дій і ядерного шантажу. Тому з «легкої» руки Росії тест-драйв переріс у постійну практику. Міненергетики України відмовилося приєднатися назад до енергомереж Росії та Білорусі, а «Укренерго», головний оператор системи передачі електроенергії нашої країни, подало заявку про прискорену синхронізацію з енергосистемою континентальної Європи ENTSO-E. Молдова, до речі, теж подала таку заявку. Їх схвалили, і Україна стала1 членом «енергетичного Євросоюзу» 16 березня 2022 року.
У цьому матеріалі ми розповідаємо, який шлях Україна подолала, щоб енергетична синхронізація з Європою стала можливою, і які перспективи й виклики нас чекають.
Цей матеріал створено за підтримки бренду YASNO, який постачає електроенергію більш як трьом мільйонам українців. Ми звикли, що електрика у розетках є завжди. Та обстріли енергетичної системи показали, що не варто сприймати її як належне. Завдяки зусиллям енергетиків українські домівки отримували струм навіть у найважчі часи. У цій серії подкастів разом з YASNO ми пояснюємо, як працює енергосистема України й чому без електроенергії неможливий сучасний світ.
Довгий шлях починається з першого кроку
Вперше Україна подала заявку на приєднання до енергетичного об’єднання європейських країн UCTE у 2006 році (згодом цей орган ліквідували шляхом об’єднання з ENTSO-E — Європейською мережею операторів системи передачі електроенергії, яку створили у 2009 році). Наразі ENTSO-E об’єднує2 35 країн європейського континенту й відповідає за скоординовану роботу європейської енергетичної системи — найбільшої об’єднаної електричної мережі у світі.
Щоправда, реальна підготовка до синхронізації почалася тільки в 2017 році. Тоді Україна та Молдова підписали угоду про умови майбутнього об’єднання. Оскільки наші енергосистеми значною мірою пов’язані, то ми готувалися до синхронізації з ENTSO-E паралельно з Молдовою.
Ми мали випробувати автоматичне регулювання на енергоблоках восьми електростанцій, створити математичну модель нашої енергосистеми й дослідити стійкість енергосистем України та Молдови при синхронній роботі з європейською енергосистемою тощо. На щастя, українська сторона встигла виконати ключові технічні умови до початку повномасштабного вторгнення, завдяки чому в березні 2022 року нашу заявку про прискорену синхронізацію схвалили.
Загалом за ці п’ять років у модернізацію української енергетичної інфраструктури, зокрема ІТ-інфраструктуру та кіберзахист, інвестували3 понад 600 мільйонів євро. А ще «Укренерго» підписало4 договір з ENTSO-E про обмін даними на Transparency Platform щодо навантаження, пропускної спроможності та балансування нашої енергосистеми. На цій платформі будь-хто може безплатно подивитися на дані енергетичних систем європейських країн, а тепер і України.
Та насправді є одна територія, яка була синхронізована з мережею континентальної Європи ще з липня 2003 року. Це так званий Бурштинський «енергетичний острів» у межах Закарпатської, Івано-Франківської та Львівської областей. Ця частина енергосистеми була від’єднана від загальноукраїнської та об’єднана з електромережами Словаччини, Угорщини та Румунії, завдяки чому Україна могла експортувати електроенергію.
Перш ніж синхронізувати Бурштинський «енергетичний острів»5 з Європою, у 2000–2002 роках на місцевих електростанціях модернізували системи управління та регулювання потужності, а також провели однорічне тестування системи в режимі «паралельної експлуатації» з європейськими сусідами.
«Бурштинський енергоострів» став своєрідним тест-драйвом енергетичної синхронізації України з Європою. Він не тільки успішно функціонував, а й забезпечив нас цінними знаннями про європейські стандарти роботи й безпеки. Після повної синхронізації української енергосистеми з ЄС «енергоострів» припинив своє існування.
Це був довгий шлях. З моменту подання заявки на приєднання до європейської енергетичної системи до її схвалення в Україні змінилися чотири президенти й 10 урядів. Які перспективи та виклики на нас чекають у зв’язку з цим?
Вікно можливостей і турбулентності
Приєднання України до європейської енергосистеми вплине на різні сфери: від енергетичної безпеки Європи до ціни електроенергії для кожного українця. Почнімо з посилення енергетичної безпеки у Західній і Центральній Європі.
Роками Росія використовує енергоресурси як важіль впливу у світі. І повністю відмовившись від енергетичної співпраці з агресором, ми показали Європі приклад, що бути енергетично самостійними та незалежними від Росії та Білорусі можливо.
Голова правління НЕК «Укренерго» Володимир Кудрицький назвав6 приєднання України до ENTSO-E геополітичною поразкою Росії в енергетичній сфері. За його словами, «в енергетичній доктрині РФ7 записано, що Росія буде протидіяти від’єднанню від своєї енергосистеми енергосистем країн-сусідів. Насамперед йдеться про Україну і країни Балтії. Тому для РФ синхронізація енергосистеми України з європейською — це поразка. Вона продемонструвала, що у неї немає реальних інструментів для протидії євроінтеграції української енергетики». Та й інших країн теж. Відразу в березні 2022 року в медіа з’явилися новини про те, що Латвія, Литва та Естонія хочуть8 пришвидшити від’єднання від енергопростору з РФ та Білоруссю до 2025 року.
Ще одна грань здобутої енергонезалежності проявляється9 в тому, що ми тепер ми можемо швидко отримувати аварійну допомогу від ЄС на контрактній основі, як і країни ЄС — від нас, зменшуючи при цьому залежність від російського газу та інших енергоресурсів РФ. Неочевидним плюсом у цьому є те, що в нас зменшиться потреба у підтриманні великих резервів електроенергії, й ми зможемо більш гнучко їх розподіляти.
На думку фахівців з екологічної організації «Екодія»10, енергетична синхронізація України є «важливим кроком до прискорення енергетичного переходу в Україні та декарбонізації енергетики». Адже такий крок накладає на нас зобов’язання щодо збільшення частки електроенергії з відновлюваних джерел після закінчення війни. Наприклад, нам буде потрібно поступово припинити роботу застарілих електростанцій на викопному паливі. Тому що доєднавшись до ENTSO-E, ми погодилися з їхніми цінностями. А ENTSO-E відіграє центральну роль у тому, щоб Європа стала першим кліматично нейтральним континентом до 2050 року.
Попередній досвід експорту електроенергії з України в ЄС підсвітив проблему так званого витоку вуглецю (англійською carbon leakage). Коли європейські країни отримували дешеву українську електроенергію, а шкідливі відходи від спалювання вугілля на застарілих теплових електростанціях залишалися в Україні. Тому синхронізація України з ENTSO-E ще й із цього боку спонукає нас не затягувати з переходом від викопного палива до відновлюваних джерел енергії.
Важливим зобов’язанням України у межах синхронізації є також адаптація нашого законодавства відповідно до європейського регламенту щодо цілісності та прозорості гуртових енергетичних ринків. Для споживачів це означатиме обґрунтовані й стабільні ціни на електроенергію. Зараз в Україні діє єдиний тариф на електроенергію для всіх побутових споживачів, але це зміниться з впровадженням європейських стандартів. Соціальну ціну за електроенергію зможуть платити лише вразливі групи населення, а інші оплачуватимуть рахунки за ринковими цінами.
Від синхронізації ми матимемо свої економічні переваги. Наприклад, інвестиції для модернізації інфраструктури та розвитку нових технологій. Також, за оцінками Світового банку експортного потенціалу України, ми зможемо отримувати 1,5 мільярда євро щороку. Адже наші виробники зможуть експортувати електроенергію за кордон за вищими цінами, ніж всередині України. З іншого боку, імпорт також може бути дорожчим, ніж внутрішні ціни.
Пожинаємо перші плоди
16 березня 2023 року ENTSO-E привітала11 Україну з річницею синхронізації. За їхньої підтримки ми змогли підвищити стабільність нашої енергосистеми в умовах регулярних обстрілів і енергетичного терору, наприклад, взимку під час блекаутів. Енергетична синхронізація з ЄС дозволила нам завдяки імпорту зменшити аварійні відключення електроенергії та більш швидко відновлювати систему після російських атак на критичну інфраструктуру.
Крім цього, у червні 2022 року в Україні відновили12 комерційний експорт надлишків електроенергії в ЄС. І це вигідно не лише для нашого фінансового ринку, а й для енергетичної незалежності Європи. За оцінкою Міністерства енергетики, зробленою у травні 2022 року13, експорт електроенергії з України може замістити 17% постачань російського експорту газу до ЄС.
Унаслідок синхронізації українське Міністерство енергетики отримало14 8,7 мільярда гривень за доступ до міждержавних перетинів і в межах покладених на експортерів обов’язків. Завдяки цим коштам Україна зменшила свої борги на ринку електроенергії, а населення змогло продовжити оплачувати рахунки за електроенергію за пільговими цінами.
Як показав перший рік синхронізації, приєднання України до європейської енергосистеми відкриває перед нами нові можливості для посилення енергетичної незалежності й інвестиційної привабливості, озеленення нашої енергетики та покращення інфраструктури. Разом з тим, викликів теж не уникнути, зокрема у сфері впровадження нових технологій і європейського регламенту. Та щонайменше одну перемогу в енергетичній сфері ми вже здобули. Залишилося її закріпити.
