Газони покращують мікроклімат у місті. Вони зменшують температуру1 і підвищують вологість повітря в літню спеку, затримують пил і інші забруднення повітря, запобігають ерозії ґрунту, виділяють кисень і створюють відчуття спокою і комфорту, зменшують стрес2. У зливу вони стримують воду, і замість каналізації дощова вода потрапляє у ґрунт і живить рослини.
За визначенням, це штучно створений трав’яний покрив. Але ми відступимо від нього й назвемо міськими газонами всі вкриті трав’янистими рослинами ділянки ґрунту в місті, незалежно від того, як вони виникли — спонтанно чи штучно.
Штучні газони мають і шкідливі для природи властивості: злакові газони (з тонконогу, костриці і пажитниці) — це відсутність біорізноманіття (адже йдеться про три види злаків замість десятків видів квітучих рослин з різних ботанічних родин, а природне біорізноманіття — головна екологічна цінність), добрива і гербіциди. Так, згідно з Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України (п.9.5.5.3.)3, газони слід регулярно підживлювати хімічними добривами, які зрештою потрапляють у ґрунтові та стічні води, що призводить до «цвітіння» водойм4 та інших негативних наслідків.
Якими можуть бути міські газони?
Партерні газони — рівні, доглянуті, щотижня стрижені, политі й удобрені. Їх штучно створюють з багаторічних злаків і розташовують в найбільш важливих місцях парків і садиб. Наприклад, біля центрального входу. Такі газони мають слугувати фоном для споруд, пам’ятників, клумб та інших архітектурних форм, як рама для картини або акомпанемент для співака. Самі по собі вони малоцікаві, бо занадто прості: це лише рівна зелена поверхня. Догляд за такими газонами дорого коштує, і тому їх не може бути багато. Партерні газони корисні для мікроклімату і шкідливі для біорізноманіття.
Спортивні газони створюють із багаторічних злаків, стійких до витоптування. Догляд за ними коштовний і фаховий. Вони мають сенс на стадіонах і іноді — в місцях відпочинку. Вони також корисні для міського мікроклімату і шкідливі для біорізноманіття.
Сіножаті — місця, де трава вирощується на сіно. Чимало містян думають, що за міськими газонами потрібно доглядати, як за сіножатями (тобто регулярно косити). Можливо, це пов'язано з дитинством яке багато хто з нас провів у селі, де луки використовують як сіножаті. На сіножатях цінуються злаки, тому дехто помилково вважає всі незлакові рослини бур'янами, які треба знищувати. І шавлія, і волошки, і живокіст, і деревій, і люцерна, і конюшина, і кульбаба, і полин, і королиця, і перстач, і парило, і сотні інших чудових видів рослин, на думку цих містян, мають бути знищені, бо вони «не такі» (високі, квітучі, різні). Але міські газони — це не сіножаті. Сіножатям в місті не місце, бо це просто спосіб отримання товару (сіна), заробляння грошей за рахунок природи, як і все в сільському господарстві.
Спонтанними газонами я називаю місця, де самостійно поширюються трави. Вони виникають там, де з різних причин (ремонт комунікацій, дорожні роботи, будівництво) знищено трав’яний покрив. Першими на вільних ділянках оселяються рудеральні рослини (рослини смітників), однорічні й багаторічні, які не люблять конкуренції. Тому з часом їх витісняють багаторічні лучні та степові трави. Якщо людина починає косити такі ділянки, то першими зникають високі, яскраво квітучі медоносні рослини: живокіст, деревій, королиця, дзвоники, пижмо, алтея, в’язіль, чина, шавлія, материнка, звіробій тощо. Такі газони ніхто не поливає й не удобрює, їх тільки косять.
Що ми отримуємо з таких газонів — всі бачать на власні очі. Партерні газони тішать око, покращують мікроклімат, але шкодять природі. Сіножатям в містах не місце. А спонтанні газони перетворюються косінням або на пустелю, або на голу землю, або на зарості амброзії та лободи.
Як це відбувається
Якщо ґрунт родючий, то на ньому спонтанно ростуть лучні трави (від конюшини і деревію до живокосту і волошок). Комунальники вважають їх «бур’янами» і косять. На звільнених від різнотрав’я місцях розвиваються амброзія і лобода. Ці теплолюбні бур’яни проростають пізніше за наші лучні багаторічні трави і, якщо місце «зайняте», то проростки амброзії гинуть. Амброзія може рости навіть на чистому щебені, але гине серед багаторічних трав. Лучні трави — головний засіб боротьби з амброзією. Їх косінням ми самі сприяємо її поширенню на родючих ґрунтах.
Якщо ґрунт неродючий або швидко пересихає, то на ньому можуть вижити або ефемери і ефемероїди (рослини, які встигають за пару тижнів зацвісти і дати насіння та засохнути), або багаторічні трави, які мають міцне коріння і можуть виживати в спеку (петрові батоги, люцерна, перстач сріблястий, шавлія, алтея та інші). Косіння знищує багаторічні трави, і залишаються лише ефемери й ефемероїди. Так ми отримуємо «суху пустелю» з переважанням ефемерів і ефемероїдів, яка або такою залишається, або у випадку рясних дощів теж дає зарості лободи й амброзії з так званого «банку насіння» (насіння амброзії може зберігатися десятки років і проростає на вільних від рослин місцях).
Під деревами могли б вижити лісові трави. Але вони швидко зникають від косіння, витоптування і регулярного механічного згрібання листя. Як наслідок, ми створюємо «голу землю», яка щороку втрачає родючість (через прибирання листя) і перетворюється на пил, яким ми дихаємо.
Що робити?
У кожному випадку рішення різні:
1. На партерних газонах з поливом — косити і поливати надалі. Задля комфорту можемо пожертвувати на невеликій площі природним біорізноманіттям, щоб догодити любителям стрижених газонів.
2. Сіножатям у місті не місце. Це спосіб отримання товару (сіна) через нанесення шкоди біорізноманіттю.
3. У місті потрібне посухостійке місцеве різнотрав’я. Там, де воно є, його потрібно берегти як зіницю ока. Деревій, конюшину, живокіст, собаче мило, перстач, шавлію й інші багаторічні трави можна косити тільки після дозрівання їхнього насіння (не раніше ніж у червні, а в деяких випадках — аж у серпні).
Але ж ці трави такі різні, а комунальникам подобається, щоб був рівний газон. Так, нам потрібно звикати до різновисокої та різнобарвної краси. Щоб такі трави не поширювалися на стежки й не заважали людям ходити, можна їх «підкошувати» біля тротуарів.
4. Там, де вже сформувалися «пустелі», потрібно досівати багаторічні трави (деревій, конюшину і ще 2–3 десятки видів: що більше різноманіття, то краще) й оберігати такі ділянки від косіння. Косити багаторічні трави не можна до червня (а деякі — до серпня), і косити потрібно не нижче ніж 10 см.
5. Під деревами потрібно створювати огороджені від витоптування ділянки й висаджувати на них лісові трави: від фіалок, копитняку і пролісків з медункою до барвінку. При цьому опале листя з таких ділянок восени краще не прибирати. В Європі, і навіть в Московії, заборонено прибирати листя в парках, крім стежок, трамвайних колій і партерних газонів. «І як європейці терплять опале листя?» — думають деякі чиновники і містяни.
6. Ділянки, де через косіння вже поширилися амброзія, чорнощир, лутига і лобода, потрібно рекультивувати і висівати на них лучні трави, які не дають поширюватися амброзії. Ці багаторічні трави не можна косити до дозрівання насіння. Амброзію, чорнощир, лутигу і лободу можна й потрібно знищувати, бо вони викликають алергію. Саме ці рослини і є справжніми бур’янами міських газонів (а не шавлії з волошками). Пилок цих видів викликає алергію в людей і тварин, до того ж амброзія і чорнощир є видами-прибульцями, які не підтримують місцеве біорізноманіття. Ними не харчуються комахи, вони не продукують нектар, їх практично не їдять інші наші тварини (крім кількох видів птахів, які інколи їдять насіння чорнощиру).
Комунальники мають навчитися розрізняти трави (хоча б відрізняти амброзію від конюшини). Чиновники мені заперечують: «Ви вимагаєте неможливого! Не може людина з тримером косити тільки амброзію і не чіпати конюшину. Їх розрізняти під час косіння занадто складно». Утім, впевнений, що ми можемо цього досягти. Важливо враховувати особливості різних трав — і косити тоді можна буде не всю площу, а лише місця біля асфальтових стежок і амброзію.
Здавалось би, всі все зрозуміли: косити потрібно менше й інакше. Але чиновники вказують на інструкції і правила благоустрою5, які вони трактують саме як привід косити до голої землі — бо високі трави вважають «бур’янами», які, за інструкцією, потрібно знищувати. Тому ці правила ми маємо змінити: заборонити весняне косіння лучних трав, внести вичерпний перелік шкідливих для містян бур’янів (амброзія, чорнощир, лобода, лутига), викошування яких дійсно необхідне. Потрібно штрафувати не за високі квіти, а за голу землю і за амброзію. А високі різноманітні лучні трави мають рости для блага містян і природи. Будуть лучні трави — не буде амброзії, від пилку якої з серпня місяця потерпають і люди і тварини.
Але ж за косіння комунальні працівники отримують гроші. Якщо вони будуть менше косити, то вони зароблять менше грошей? А кожна людина хоче заробити більше, і це зрозуміло. Коли мені кажуть, що ніякої зацікавленості комунальних працівників у кубометрах зрубаних дерев немає — я згадую: свого часу активісти-екологи простежили за тим, як машина зі стовбурами зрубаних у місті дерев розвантажувалась у лісопильному цеху. Іншого разу, коли у нашому дворі спилили пірамідальну тополю, я спитав, чи можна взяти кілька чурок (хотів їх використати як підставки під горщики з квітами). Звісно, мені це заборонили, і всі «дрова» завантажили на КРАЗ та вивезли.
Потрібні зміни пріоритетів в оплаті праці. Двірник має отримувати гроші не за площу знищених, а за площу зелених трав. Маєш на своїй ділянці голу землю і суцільний асфальт — отримуй штраф і догану. Маєш на своїй ділянці здорові дерева, лучні трави і квіти — отримай премію і подяку від мера. Наразі працівники зацікавлені в косінні та вирубуванні. Менше трави — легше підмітати сміття, менше дерев — менше роботи з прибирання листя і догляду за деревами. Якщо гроші почнуть платити за живі дерева і зелені лучні трави, то кожен двірник буде матеріально зацікавлений їх вирощувати. Матеріальне зацікавлення — найкращий стимул для отримання потрібного нам результату — зеленого міста, в якому комфортно жити.
Поки ЗСУ боронять Україну, ми повинні дбати про її природу і зокрема про правильне озеленення наших міст.
_cache.webp "Витік мазуту в Чорному морі: наслідки для екології")
