Одного разу на екскурсії ми разом із співробітниками Пирятинського національного парку дивилися кадри з фотопастки біля нори борсуків, яка розташована поряд з парком. Побачили, як гарно вони прибирають свою нору, граються та сидять вночі на пагорбі. Але останні кадри були зовсім не радісними — біля житла тварин з’явились браконьєри. Після цього родина борсуків на поверхні не з’являлася, що наштовхувало на сумні висновки. Але за три місяці співробітники потішили нас новиною — борсуки знову вийшли з нори: просто восени, після появи браконьєрів, вони впали у сплячку.
Про те, як фотопастки допомагають досліджувати ссавців, що цікавого про них дізналися наші вчені та якими ще методами вивчення користуються науковці, розповідає Наталя Брусенцова — теріологиня, кандидатка біологічних наук та співробітниця національних парків «Слобожанський» та «Тузлівські лимани».
Про що можуть розповісти нори
Для вивчення просторової структури популяції лисиць та борсуків я досліджую підземні сховища цих тварин. Мені цікаво, як у просторі розташовуються сховища, яка активність біля них відбувається, і за оцінкою використання нір я розумію стан популяції. Наприклад, родина борсуків живе на якійсь території — це їхня сімейна ділянка. Ссавці здебільшого територіальні, зокрема хижаки середнього розміру (це більш популярний за кордоном термін medium-sized carnivores). Для борсуків нори є дуже важливими, бо взимку вони сплять або довго перебувають у напівсплячому стані (це залежить від суворості зими). У сховищах вони виводять дитинчат, відпочивають, ховаються від несприятливих умов, хижаків або людини. В однієї родини борсуків може бути велика кількість нір на своїй ділянці. І якщо закартувати всі ці нори, то дізнаємось, яку форму має сімейна ділянка, якої вона площі. Якщо закартуємо сімейні ділянки нір у лісі, то будемо знати, як вони між собою співвідносяться.
Якщо борсуків багато — це велика родина, з головною парою та дитинчатами, які залишилися жити з ними, — тоді вони активно чистять, прибирають свої нори, можуть робити нові входи. Починають це робити навесні після сплячки, потім обходять другорядні нори, інколи можуть в них ночувати. Старші діти також можуть проводити у них час, подалі від батьків. Часто біля нір є латрина — туалетик борсука: він копає ямку і складає туди послід. Латрини можуть бути на кордонах між сімейними ділянками, як мітки, на борсукових стежках або біля нори.
Головна нора може бути досить велика. За кордоном є відомості про десятки входів, серед досліджуваних мною нір було максимум 11–12 окремих входів.
Більшість досліджень я проводила у дібровах, як співробітниця парку збирала дані по соснових лісах, пізніше почала збирати дані по відкритих біотопах, і зараз завдяки співпраці із нацпарками є дані по лісових та прибережних біотопах. Постійні стаціонарні дослідження з повного картування нір, а також спостереження за допомогою фотопасток відбуваються у національних парках «Слобожанський» (Харківська область), «Пирятинський» (Полтавська область) та «Тузлівські лимани» (Одеська область). До повномасштабної війни був ще «Дворічанський» (Харківська область; був окупований, наразі поблизу зони бойових дій), у якому специфічний біотоп — крейдяні гори. Перші дослідження проводила у «Гомільшанських лісах» (Харківська область), де було зібрано більшість інформації для дисертації.
Якими методами досліджують борсуків та лисиць
Спостереження
Це потайні тварини, за якими ми не можемо спостерігати безпосередньо. Можна, звичайно, засісти на відстані із біноклем і сидіти добу-дві. Я так робила, коли мені потрібно було порахувати лисенят. Але це дуже велика витратність часу — для дипломної роботи я тиждень спостерігала за їхньою поведінкою. Якщо ми хочемо охопити великі території та прослідкувати тенденції, це не вихід.
Картування
Під час таких досліджень ми знаходимо нори, відмічаємо на мапі й потім перевіряємо, дивимось, чия це нора, як використовується — чи просто зрідка відвідується, чи вона головна. Вивчаємо сліди, чи є залишки їжі, послід, чий послід — за всіма цими ознаками можемо скласти уявлення, чи вона чистилась. Тут може бути підстилка, слідові доріжки — натоптані площі, де або гралися лисенята, або відпочивали борсуки. І за комплексними ознаками ми робимо висновок про стан сховища. Коли їх картують багато, можемо зрозуміти, як використовується сімейна ділянка. Якщо відмічаємо кілька сімейних ділянок, то можемо зрозуміти, як мікропопуляція в цьому дубовому або сосновому лісі себе почуває: скільки жилих ділянок, як добре вони використовуються, чи всі свої сховища борсуки використовують. Це нам дає розуміння про чисельність тварин, їхній стан, було розмноження чи ні, чи займали нори лисиці.
Я картувала ще лисячі нори, тому можна визначити, як вони співвідносяться із борсуковими. Якщо на території є ще єнотоподібний собака, то можна теж досліджувати і виявляти зв’язки між різними хижими ссавцями. Це важливо з різних причин: від функціонування біоценозу до перенесення небезпечних захворювань.
Передавачі
Можна використовувати передавачі на тваринах, але це вимагає фінансів. До того ж якщо ми помітимо одну-дві особини, це нам дасть інформацію лише про них, але не дасть уявлення про велику кількість ділянок. А для того, щоб провести такі дослідження в усіх парках, в яких ми організували роботу, потрібно багато коштів.
Фотопастки
Фотопастка робить знімок у будь-який час доби, коли в кадрі є рух.
Наразі фотопастки встановлені у трьох національних парках. У «Тузлівських лиманах» працює одна камера, у «Слобожанському» раніше збирали дані з трьох нір, зараз спостерігаємо за однією, у «Пирятинському» стоять на двох норах.
Цей метод обмежується кількістю фотопасток, можливістю перевіряти ці пристрої, бо сідають елементи живлення, забивається картка — тому мають бути люди, які можуть їх перевіряти хоча б раз на два місяці. Тому в співпраці із нацпарками така робота більш реальна, ніж на інших територіях. Але дані про розташування нір я збираю і з інших місць.
За допомогою фотопасток відстежують взаємодію між тваринами
Наразі мене цікавлять довгострокові дослідження: які тварини навідуються до нір борсука, чи є різниця між головними норами й другорядними, як змінюється склад власників нір, чому одні тварини виявляють більший інтерес до нір. Звичайно, ті тварини, які можуть заселити цю нору, лисиці, наприклад, будуть частіше навідуватися, бо вони напряму зацікавлені в таких сховищах. Але інші тварини теж проявляють цікавість. Наприклад, деякі полюють поряд з норою, бо часто в борсучих норах є різні мишоподібні гризуни — вони живуть не тільки біля вхідних отворів, але й у самій норі прокладають тунелі. Сови можуть полювати поряд, куниці оглядають нори борсуків, щоб знайти гризунів.
Окремі тварини цікавляться саме викидом землі. Наприклад, різні птахи шукають у ньому поживи — комах, інші купаються у цьому піску. А інколи на таких заглибинах біля нір накопичується вода, формуються мікроводойми. З норами пов’язані багато тварин — навіть ті, що не живуть у них.
Також можна простежити добову активність різних тварин, бо вона може відрізнятися для різних територій. Цікаво відстежувати особливості поведінки, особливо коли є малята у родині лисиць або борсуків.
Лисиці біля нори борсука (НПП «Слобожанський»). Фото надане Наталею Брусенцовою.
Борсуки підтримують родинні зв'язки
У казках часто описують, що борсук живе усамітнено або парою. Але це не характерно для борсуків у принципі — ці тварини мають родинні поселення. У країнах, де у них хороший захист і достатньо кормів, вони живуть кланами: в Англії задокументовано проживання в одній родині 25 борсуків. Тобто це велике поселення з родинними зв’язками. Вважається, що у них є соціальність: вони багато часу проводять один з одним, спілкуються. Вони не полюють разом, бо борсуки більше збирають — червів накопав, ягоди поїв. Можуть, звичайно, вполювати мишу, але це не основне їхнє харчування.
У цілому у родинах борсуків тісні зв’язки: вони постійно обіймаються, чухають один одного, в них немає звички виганяти своїх дитинчат.
Борсуки (НПП «Дворічанський»). Фото надане Наталею Брусенцовою.
У мене суб’єктивне враження, що наше сприйняття борсука як одиночної тварини в Україні пішло з того, що на борсуків дуже активно полювали і чисельність була знижена. Певний період борсук був у Червоній книзі, у 2009 році його винесли, бо його чисельність відновилася. І оце враження, що борсук одинак, саме від того, що їх було багато виловлено, знищено. До того ж вони не щороку розмножуються — наприклад, я не бачила борсучат впродовж чотирьох років у чотирьох родинах.
Як співіснують лисиці та борсуки
Лисиці, якщо є можливість, намагаються до когось підселитися і зайняти чужу нору. Вони дуже часто заселяють другорядні нори борсуків або навіть велику нору, яка занепадає за відсутності борсуків, та використовувати декілька виходів.
Люди часто питають про те, що відомо з казок: чи може жити борсук із лисицею в одній норі? Такі випадки є. Якщо головна нора — борсукове містечко — велика, то лисиця може оселитися там само. Але зазвичай вони використовують різні виходи, щоб менше перетинатися. Проте якщо борсуку буде щось не подобатися, то він може вбити лисенят. Борсук є серйозним ворогом для лисиці та в прямому протистоянні вона в нього не виграє. У різних тварин різні характери, і може бути агресивне ставлення борсука до лисиці, але в окремих випадках вони можуть жити в одній норі.
Основний момент, який спостерігаємо, коли ставимо фотопастки на нори борсуків, — те, що лисиці цілий рік, а особливо наприкінці зими та початку весни, ходять і перевіряють головні та другорядні нори борсуків, чи активно ця нора використовується і чи не можна її зайняти.
Цікаві кадри відзняті фотопастками
Кілька разів були зняті елементи міжвидової взаємодії. У «Тузлівських лиманах», наприклад, до нори борсуків у новорічну ніч приходили єнотоподібні собаки. Не знаю, чи відбувалось щось за межами зйомки фотопастки, але на кадрах вони поводилися мирно. Єнотоподібні собаки заглядали у нору, потім вийшов борсук, теж на них подивився. Вони постояли і ніяких агресивних проявів не було — просто «привітали з Новим роком».
Борсук та єнотоподібні собаки. Фото надане Наталею Брусенцовою.
Єнотоподібні собаки теж перевіряють нори борсуків, чи можна у них заселитися. Взагалі борсуки — постачальники сховищ, які багато риють, самі у чужі нори не заселяються, але всі заселяються у їхні нори. Наприклад, в інших країнах можуть заселятися дикобрази.
Так само у Пирятинському парку у нас були сфотографовані на норі одночасно борсук та лисиця, які теж дивилися один на одного, якось переглядалися, але якихось агресивних дій зафіксовано не було.
Борсук та лисиця (НПП «Пирятинський»). Фото надане Наталею Брусенцовою.
Ще є такі моменти, які ми не можемо поки що пояснити. У нас до нір приходять козулі, дивляться в нору, лежать поряд, але їм там нічого не треба — вони можуть їсти траву, де завгодно. Нащо вони приходять до нори, взагалі не ясно, це дивно. Кабани не приходять, можуть просто повз проходити, щось порити. А козулі спеціально приходять, ходять колами навколо нори.
Kозулі біля нори борсука. Фото надане Наталею Брусенцовою.
