«Напевно, жодна порядна леді не розповість навіть на вушко кращій подрузі про те, що їй хотілося б підправити форму статевих органів, омолодити їх або досягти гармонії в ліжку», «Інтимна пластика може надати впевненості та позбавити від комплексів», — такими заголовками рясніють сторінки клінік, які пропонують послуги з естетичної гінекології. Вони обіцяють «досягти косметичної досконалості жіночого тіла та покращити функціональність репродуктивних органів» — і тенденція до проведення таких процедур лише зростає. Якщо у 2015 році у світі провели1 95 тисяч операцій зі зміни форми статевих губ — лабіопластики, то у 2023 році це число сягнуло2 189 тисяч. Тема естетичної гінекології залишається недостатньо дослідженою, а комерційний інтерес у ній часто переважає над науковими даними. Тож кому й наскільки вона потрібна? З’ясовуємо разом із гінекологинею Дар’єю Петрусевич.
Проєкт «Пан Кліторець» створено видавництвом UA Comix у співпраці з HotMamas Shop для того, щоб комфортно досліджувати, пізнавати й робити нові відкриття у світі секс-освіти разом. Авторка ідеї та керівниця проєкту: Катерина Uma Котлярова. Художниця: Ліня-LINNISON.
У 1994 році в журналі For Women First вийшла3 стаття про 27-річну американку, яка комплексувала через збільшений розмір статевих губ. Вона скаржилася, що не може одягнути нічого сексуального й почувається некомфортно. Попри те, що довелося витратити кілька тисяч доларів, дівчина вирішила зменшити їх. Її історія — одна з перших згадок естетичної гінекології на сторінках сучасних видань.
Утім наукова спільнота звернула увагу на нього ще раніше. Першу наукову статтю про лабіопластику опублікували3 у 1971 році, проте до 2008 року в медичних журналах з’явилося лише 20 звітів із цієї теми. І хоч зі зростанням популярності естетичної гінекології кількість публікацій також збільшилася, ця тема залишається доволі недослідженою, особливо що стосується довготривалих наслідків таких втручань.
Естетична гінекологія охоплює цілу низку процедур — від уже згаданої лабіопластики до підтяжок піхви чи хірургічної корекції клітора. Найпопулярніші з них — це лазерне «омолодження» піхви (звуження стінок піхви за допомогою лазера), лазерне відбілювання вульви, інтимні пілінги, зазначає Дар’я Петрусевич. Серед поширених виокремлюють4 також зменшення малих статевих губ. Варто зазначити, що подібні втручання досі суттєво поступаються у популярності «класичній» пластиці на зразок збільшення грудей — цих операцій у 2023 році провели2 майже 2 мільйони.
Більшість процедур, пов’язаних з естетичною гінекологією, не мають медичних показів. Дар’я пояснює: «Ми говоримо про діагноз тільки тоді, коли є скарги, що впливають на повсякденне життя: тертя при ходьбі, подразнення білизною, дискомфорт, набряк, біль під час статевого контакту через розмір чи значну асиметрію статевих губ. Якщо нічого не заважає — це варіантна анатомія, а не патологія. Діапазон нормального вигляду вульв та статевих губ є дуже широким і двох однакових вульв не існує, про це завжди варто пам’ятати».
«Через відсутність чітких діагностичних критеріїв дуже важливо перед операцією виключати дисморфічний розлад (патологічна фіксація та занепокоєння щодо власної зовнішності чи певного його аспекту). Особливо — у тривожних пацієнток або коли дані огляду не збігаються з описом симптомів. Діагностує дисморфофобію психіатр, не гінеколог. І це обов’язково варто врахувати перед будь-яким хірургічним втручанням», — додає вона.
Як сьогодні, так і раніше3, більшість пацієнток потребували не хірургічного втручання, а запевнення у тому, що з ними все нормально. І переважно пацієнтки відмовлялися від процедур, коли лікарі пояснювали, що їхні анатомічні особливості — це варіанти норми.
«Вульва не потребує жодних пілінгів, відбілювань, лазерів, “омолоджень” чи шліфувань. У здорової жінки є природна текстура, пігментація, складки, асиметрія, відтінок вульви — і це абсолютно фізіологічно. Встановленого стандарту вигляду вульви не існує. Анатомічна норма охоплює широкий діапазон — від різної довжини малих статевих губ до варіацій кольору й форми. Існує чимало проєктів у світі, що наочно це демонструють. Лишаю декілька прикладів: The Great Wall of Vulva5, Labia Gallery6, The Vulva Gallery7», — розповідає Дар’я.
Інтерв’ю із засновницею проєкту «Галерея вульв»
Утім у жінок справді трапляються стани, коли деякі, зокрема й так звані «естетичні» процедури, можуть бути корисними. «Є діагноз гіпертрофії внутрішніх статевих губ, але цей стан трапляється значно рідше, ніж хотілося б деяким спеціалістам з естетичної медицини. Цей діагноз є клінічним — тобто тим, що встановлюється на основі скарг, і немає його чітких діагностичних критеріїв. За медичними показаннями оперативна естетична гінекологія може мати сенс у випадку опущення тазових органів, що найчастіше стається в період менопаузи і фактором ризику якого є надмірна вага, багатоплідність чи травматичні пологи, або у випадку післяпологових чи посттравматичних деформацій вульви у зв’язку з рубцюванням тощо», — каже Дар’я Петрусевич.
Ці стани справді доволі поширені. Так, опущення тазових органів трапляється8 в близько 40% жінок після настання менопаузи (симптоми, утім, може відчувати значно менша кількість). Проте далеко не кожній пацієнтці при цьому необхідна естетична гінекологія. Стосовно будь-яких медичних станів потрібно консультуватися з фахівцями — і вкрай важливо, щоб вони не мали комерційного інтересу в питанні. Тож, наприклад, звертатися за порадою до клінік, які спеціалізуються на естетичній гінекології, — не найкраща ідея.
Ризики і побічні ефекти
Наразі відсоток серйозних ускладнень9 від естетичних гінекологічних процедур незначний: лише близько 2-4%. Утім, все дуже залежить від типу втручання. «В хірургії є універсальне правило: вона має сенс тоді, коли користь від неї перевищує ризики, — розповідає гінекологиня. — У випадку необґрунтованих естетичних втручань у гінекології — усе навпаки», — зауважує Дар’я Петрусевич.
Гінекологиня виокремлює такі основні ризики:
- Сухість, печіння, підвищена чутливість до подразників, які контактують з вульвою — через пошкоджену слизову, яка довго не відновлюється.
- Мікротріщини та біль, що особливо активно можуть турбувати під час сечовипускання чи статевого акту.
- Рубці (це один з можливих наслідків загоєння після операції, коли тканини були пошкоджені) — можуть зробити статеве життя болісним або неможливим.
- Втрата чутливості — замість бажаного «покращення» можна отримати зворотне через пошкодження нервових закінчень під час операції.
- Порушення мікрофлори — поява рецидивуючих вульвовагінальних інфекцій.
Важливо, що після операцій з естетичної гінекології якість сексуального життя переважно не покращується, а може навіть погіршитися: «Якщо немає об’єктивної анатомічної чи функціональної проблеми, така обіцянка — маніпуляція. Навпаки, втручання може знизити чутливість через пошкодження нервових закінчень, опіки, рубцювання.
Якщо оперативне втручання було обґрунтованим — наприклад, при пролапсі (опущенні) стінок піхви, що реально викликає фізичний дискомфорт та знижує якість життя — то операція може справді покращити не лише якість повсякденного, а й статевого життя. Але якщо фізичного дискомфорту в пацієнтки немає, відсутні патологічні знахідки при огляді й при цьому не було консультації психіатра, операція не є панацеєю з покращення чутливості чи підсилення задоволення від сексу. Часто навпаки».
До того ж, як і кожна інвазивна процедура, будь-яка операція з естетичної гінекології потребує відновлення, навіть якщо вам кажуть інакше: «Навіть мінімальне втручання — це травматизація тканин. Слизова піхви потребує часу для загоєння».
Ще одним важливим аспектом є компетенція лікарів, що проводять процедуру. Автори дослідження в The Journal of Sexual Medicine9 зазначають: «В ідеалі, косметичні операції на жіночих статевих органах повинна проводити багатопрофільна команда медичних працівників: хірургів, психологів, психосексуальних терапевтів, фізіотерапевтів, які мають відповідну підготовку, підтверджену компетентність та необхідні дозволи». Те, що ця сфера недостатньо регульована10 на рівні дозволів та інституційних норм і водночас швидко розвивається, збільшує ризики від хірургічних втручань. Не покращує ситуацію й недостатня вивченість11 безпечності деякого устаткування (зокрема лазерів для «вагінального омолодження»), за допомогою яких проводять операції.
Наразі ідеальні ситуації з мультидисциплінарними командами, на жаль, трапляються вкрай рідко. А опитування1 в США, Мексиці, Колумбії та Бразилії показало, що 75,63% пластичних хірургів, які займаються естетичною гінекологією, не отримали формальної освіти з «омолодження» жіночих статевих органів. Під час навчання деякі з них мали досвід у вагінальному відновленні (15,94%), зменшенні малих статевих губ (11,9%), відновленні вульви (11,53%) тощо. Водночас такі процедури становлять менш ніж 5% їхньої щоденної практики. А недослідженість і відсутність досвіду суттєво збільшують ризики помилитися.
Стосовно України даних немає, однак Дар’я Петрусевич зазначає: «Я не хочу узагальнювати чи табуювати тему естетичної гінекології — вона має право на існування і в окремих випадках дійсно може покращити якість життя (звісно, за умови, якщо всі маніпуляції виконуються виключно лікарями). Але водночас варто чесно визнати: кількість таких процедур, які виконуються в Україні, суттєво перевищує реальну медичну потребу в них».
Свобода чи нав’язаний стандарт
У статті із For Women First і пацієнтка, і гінекологиня, що проводила операцію, стверджували: подібні процедури дають жінкам «більшу свободу й допомагають краще почуватися стосовно свого тіла й себе загалом». Ба навіть у наукових журналах12 трапляються аргументи про те, що естетична гінекологія «надає жінкам те, чого вони хочуть, у найнауковіший спосіб».
Розмова про нав’язаність естетичної гінекології — це розмова про стандарти краси загалом. І так само, як і в темі звичайної пластичної хірургії, тут є кілька аспектів: 1) жінка має право робити зі своїм тілом те, що вважає бажаним і потрібним та від чого почувається красивою; 2) те, що людина вважає красивим, дуже часто нав’язане суспільною думкою. У випадку естетичної гінекології — ще й порноіндустрією.
Тому важливо розповідати, що різні форми й кольори статевих губ, розмір вагін та інші особливості — це індивідуальні варіанти норми.
Дар’я Петрусевич коментує: «У розмовах із пацієнтками дуже часто з’ясовується, що бажання змінити зовнішність вульви — не власне, а нав’язане. Хтось почув недоречний коментар від партнера, який сам спирається на викривлені й нереалістичні стандарти з порноіндустрії. Хтось наслухався публічних порад вітчизняних селебриті про те, що “там теж має бути гарно”, “треба пілінгувати, скрабувати, висвітлювати” тощо. Інші — під впливом агресивної реклами індустрії краси. На жаль, трапляються й ситуації, коли непрофесійні коментарі звучать від гінекологів при огляді. Це вже окрема, дуже болюча тема.
Усе це — на тлі низької сексуальної освіти й патріархальних уявлень про жіночність — створює сильний тиск на жінок. У результаті вони йдуть на процедури, які часто мають більше ризиків, ніж користі».
