_cache.webp "Чим небезпечний вірус Nipah і що про нього відомо")
На самому півдні Індії, в штаті Керала, вдруге за рік зареєстровано смерть від вірусу Nipah: у червні помер 14-річний хлопчик, а нещодавно — 24-річний аспірант психології. Наразі відстежили близько сотні їхніх контактів, ці люди перебувають під наглядом, а 10 із них — на карантині. Наразі в районі зачинені освітні заклади, ввели обов’язкове носіння масок, магазини працюють з 10 по 19 годину1. Ці заходи навіюють певні спогади, чи не так?
ВООЗ розуміє потенційну небезпеку, яку несе вірус, тому визнала його одним із пріоритетних патогенів для вивчення2.
Чому таку увагу привернув саме цей вірус? Адже від нього померли лише двоє людей за рік (навіть від грипу і лише в Україні минулого сезону померли 23 людей6), і це всього шостий спалах з 2018 року? Якщо коротко, серед основних причин — висока смертність (40-75%7), відсутність специфічного лікування чи вакцини, а також багато невідомих факторів щодо його циркуляції між різними тваринами, людьми та в популяції.
Якщо ж розширити відповідь, то Nipah — РНК-вмісний вірус (згадаємо, що такі віруси дуже швидко мутують, що є і плюсом, і мінусом3), а його носії — представники роду крилани. Ці тварини живуть у тепліших та екзотичніших місцях, ніж наші території. Хоча подекуди в Африці трапляються представники Rousettus aegyptiacus, але досліди показали, що вірус у них не розмножується; у нас є кажани, це дві частини одного ряду Рукокрилі). Nipah доволі стійкий у середовищі й може жити до трьох днів у фруктових соках — адже крилани харчуються рослинами, переважно фруктами.
Цей вірус доволі новий, ізольований лише в 1999 році через спалах, котрий стався за рік до того й торкнувся 265 малазійських фермерів, що розводили свиней5. З них 105 померли. Назва, до речі, теж родом з Малайзії — таку називається село Sungai Nipah, що походить від назви місцевої пальми. Після першого спалаху три країни повідомляли про випадки захворювання: Індія, Бенгладеш, Філіппіни. Шляхи передачі вірусу були різні: хтось отримав через контаміновані сечею криланів фрукти (особливо в Бенгладеш під час збору соку фінікової пальми), хтось — від іншої людини під час близького контакту (біологічні рідини та повітряно-краплинний шлях), хтось — від інфікованих коней (зокрема під час споживання термічно необробленого м’яса).
Отже, підходимо до першої причини уваги до вірусу — маємо багато невідомого в питаннях передачі вірусу, його циркуляції, зокрема серед різних видів криланів. Що буде, якщо, наприклад, летюча лисиця з’явиться в густонаселеному Вухані й контамінує продукти, які розійдуться по десятках людей, що потім будуть контактувати із сотнями? А потім ще знадобиться час, аби система охорони здоров’я зрозуміла, з чим має справу.
До слова про Китай. Там знайшли антитіла до вірусу в нічниці водяної, яка дуже поширена і в нас. Але панікувати не варто, адже само по собі це небагато про що говорить. Але, до прикладу, те, що ліси вирубуються під сільгоспугіддя, може погіршити проблему, бо це змушує мігрувати криланів, що є одним із факторів ризику.
Як розвивається вірус?
Інкубаційний період у Nipah — 4–21 день; перебіг може бути асимптоматичним4. Ранні сиптоми неспецифічні: лихоманка, біль у м’язах, нудота, блювання, головний біль. Проте далі може уражати легені — з розвитком пневмонії й мозок — як енцефаліт (себто запалення головного мозку). Домашні та свійські тварини теж можуть хворіти зі схожими симптомами. Щодо діагностики, то маємо знайомі з ковідних часів методи — ПЛР та антитіла.
Тут і з’являється другий нюанс: специфічного лікування чи вакцини від Nipah не існує. Лікування тут підтримувальне та симптоматичне, що, погодьтеся, звучить не надто оптимістично. Є результати першої фази клінічних досліджень8 Nipah-специфічних моноклональних антитіл, але до виходу препарату на ринок ще дуже далеко.
Інколи лікарі використовують рибавірин, який зазвичай застосовують проти гепатиту С, але адекватних результатів досліджень щодо ефективності такого лікування немає. Зате є дослідження на приматах щодо ремдесивіру9 — він показав ефективність як постконтактна профілактика в перші 24 години. Тобто нічого нового у лікуванні немає, і наразі медики діють за принципом «спробуймо, що є, а там буде видно».
Хто зна, які пандемії чекають на нас у майбутньому, але зараз ми дивимось на потенційного кандидата. З іншого боку, таких кандидатів є близько десятка. Тож чи стане вірус Nipah новим ковідом, покаже тільки час.
