Червоновуху черепаху можна купити чи на не кожному українському інтернет-маркетплейсі за кілька сотень гривень. Їх можуть завести як домашніх тваринок, не підготувавшись до такого кроку достатньо ретельно. Часто черепахи, не притаманні для наших широт, згодом опиняються в зоопарках або міських річках та озерах, впливаючи на екосистему. Наскільки це небезпечно? Що потрібно враховувати у виборі домашніх тварин? Пояснює Євген Кіося, старший викладач біологічного факультету Харківського національного університету імені Каразіна, заступник завідувача культурно-просвітницького відділу Харківського зоопарку.
Природний ареал поширення червоновухих черепах — південний схід США, шматок Мексики. Але люди експортують їх по всьому світу, зокрема в Україну. Наскільки масовою є ця проблема?
У мене щодо цього дві думки. По-перше, питання з червоновухими черепахами — частина більшої проблеми. Річ не лише в черепахах і не лише в Україні. Але ми належимо до таких країн, де майже немає відповідальності за дуже широкий спектр дій і з дикими, і з домашніми тваринами. Якщо ваш собака когось з'їсть або якщо ви будете піддавати кота тортурам у дворі, то, може, відповідальність настане. Але є безліч дій, які не сприймають як злочин. До цієї категорії належить поширення, розведення і перевезення різних тварин. Звісно, на митниці є певні обмеження, але обсяги контрабанди величезні, і їх ніхто не обліковує. Тому можна завезти майже кого завгодно.
З іншого боку, червоновухих черепах в Україні вже багато, і вони розмножуються в неволі, тож сенсу їх завозити немає. Можна порівняти два види черепах за непрямими показниками і зрозуміти, чому це так. Є, наприклад, степова, або середньоазійська, черепаха і червоновуха. На будь-якому сайті з продажу степова черепаха коштує декілька тисяч гривень, а червоновуху можна придбати й за 200 гривень. Тож проводити махінації із завезенням економічно невигідно.
І наразі проблема з черепахами полягає не в тому, що їх увесь час завозять, а в тому, що їх уже завезли. Тепер люди переважно намагаються їх кудись «сплавити» або викинути. Часто черепаха живе десятки років. Хтось, наприклад, завів собі черепаху в дитинстві. Минає 15 років, а ця черепаха досі є. Ба більше, вона виросла розміром з тарілку. Вона вже не така малесенька і потребує досить складного догляду. Водночас це не найцікавіша тварина в спілкуванні, не собака чи кіт. І тому люди думають, куди подіти черепаху.
Основних варіантів два. Або її несуть до зоопарку чи чогось подібного, або випускають, викидають у природу. Я як працівник зоопарку можу сказати, що всі зоопарки — не лише українські, а й європейські — переповнені червоновухими черепахами. Щороку десятки людей намагаються їх здати. Та в кожному зоопарку настає момент, коли таких черепах просто нікуди подіти. У нашому Харківському зоопарку їх вже декілька десятків, і вони буквально сидять одна в одної на голові. Тобто зрозуміло, що цей процес не може тривати нескінченно.
З іншого боку, якщо викинути черепаху в природу, вона або замерзне, або залишиться і почне змінювати під себе наші екосистеми. Вони починають когось їсти, конкурувати з нашими європейськими болотними черепахами — місцевим видом. Червоновухі їх витісняють як більш агресивні. Так починаються небажані зміни в екосистемах.
Таких прикладів багато навіть у країнах, де, здавалося б, набагато суворішою є регуляція щодо тварин. На півночі Німеччини гуляє1 стадо нанду — південноамериканських родичів страусів. Також там живе2 купа єнотів хоча це американські тварини. У нас в Чернівцях, що й казати про Іспанію й Італію, в дикій природі живуть3 папуги. Фауна поступово змінюється. Уже всі звикли, що в нас живуть нутрії, хоча вони з Південної Америки. Подекуди в Україні є єнотоподібні собаки, хоча вони з Далекого Сходу. І цей список можна продовжувати. Що й казати про інвазивні види рослин. Тобто ситуація з черепахами не дуже хороша, але цілком типова.
У нас немає даних щодо кількості червоновухих черепах в Україні. Ми навіть не знаємо, скільки собак живе в Україні. Бо переважна кількість домашніх улюбленців ніде не реєструється. Для цього потрібні час, бажання окремих дослідників тощо. Тоді як є нагальніші проблеми.
Проте в усьому Європейському Союзі вже заборонили ввозити, розводити й продавати червоновухих черепах. Якщо ми йдемо до ЄС, то нам колись доведеться робити те саме.
Із чим людина, купивши червоновуху черепаху, стикається, що їй спадає на думку позбутися цієї тварини? Що очікує на власників? Який ваш досвід як працівника зоопарку?
Віддають черепаху зазвичай тому, що вона просто набридла і вже не потрібна. Хом’ячок живе кілька років, а черепаха може прожити пів вашого життя. Тому минає захоплення. До того ж догляд за черепахою (хоч болотною, хоч червоновухою) — це не так просто. По-перше, це водна черепаха. Тобто вона має бути у воді, але в неї має бути ділянка, де вона виходить на суходіл і гріється. Їй, до речі, для цього потрібні спеціальні лампи. Годувати треба переважно тваринною їжею. Вони багато чого їдять, але все одно їм треба давати, наприклад, річкову рибу, червів. Те, що черепаха не доїла, починає гнити в акваріумі, якщо його не прибирати своєчасно. Потрібно міняти воду, часом мити тераріум. До того ж у черепах виникають багато хвороб панцира, шкіри. І це мало чим компенсується, тому що черепаха нічого «цікавого» не робить. Маленькими вони ще активні. А потім, коли виростають, їхнє життя не дуже цікаве для зовнішнього спостерігача. Це проблема, яка потім призводить до того, що черепах намагаються масово кудись подіти.
У чому проявляється інвазивність червоновухих черепах? Як вона впливає на природні системи в Україні?
Думаю, що наслідки ще треба спостерігати. Але вона може поїдати місцеві види риб, безхребетних, змінюючи баланс в екосистемах. І витісняти болотну черепаху, конкуруючи з нею за їжу. Але головне тут — навіть не їжа, а конкуренція за хороші місця. Наприклад, за місця, де можна посидіти на якійсь колоді, яка випирає з води, погрітися на сонці. Наші черепахи цієї конкуренції не витримують. Поки що цей баланс тримається на тому, що червоновухим черепахам все-таки складно перезимувати, а наша адаптована до холодного клімату. Але зі змінами клімату, а вони очевидні, ми ще побачимо багато таких історій.
Те саме вже можна сказати, наприклад, про норок. Свого часу місцеву європейську норку повністю витіснила американська. Це може здаватися неважливим. Але коли ми додаємо в екосистему нові елементи, це може призвести до дуже непередбачуваних наслідків. Бо ми розуміємо далеко не всі взаємодії.
Деякі країни це відчули на собі. Згадаймо Австралію, наприклад, де розвели мільйони кролів, сотні тисяч верблюдів, диких котів, лисиць, яких тепер треба тисячами відстрілювати. Тому тепер австралійське законодавство дуже жорстке в питанні ввезення чи вивезення тварин. Австралія — окремий континент, там із цим легше. Однак інші держави теж поступово рухаються в бік посилення регулювання. Бо якщо всі будуть і висаджувати, що захочуть, і випускати в природу, що захочуть, рано чи пізно почнуться проблеми. І в більшості випадків ми не зможемо передбачити, які саме.
Можливо, є дані, які б уже показували або натякали на наявні проблеми в екосистемах, спричинені червоновухими черепахами, в Україні чи ЄС? Чому в ЄС їх заборонили ввозити, розводити й продавати?
Є розрізнені дані щодо динаміки в окремих місцевостях. Однак всеохопних — з картами, діаграмами — немає. Такі збірні дані є щодо дуже невеликої кількості видів. Я, наприклад, лише нещодавно прочитав більш-менш сучасні дані про вовків, яких легше відстежувати, ніж черепах.
А чому заборонили? Тому що побачили, що починається небажаний процес, і не захотіли далі ризикувати.
Схожа історія — з рапанами в Чорному морі. Їхня батьківщина — Далекий Схід, і тут їх раніше не було. Рапанів завезли з баластними водами, і вони з’їли майже всіх молюсків, зокрема тих, яких спеціально вирощували. Екосистеми, у яких поселилися рапани, дуже збідніли. Це зробили випадково, тому що за цим не стежили й не передбачали, що це може спричинити проблему. А сьогодні ситуацію вже не зміниш.
Так само в Україні на кожному кроці в окремих регіонах росте борщівник Сосновського. Він отруйний, небезпечний, токсичний і витісняє багато інших рослин. Але його так багато, і цю рослину так важко винищувати, що нічого не поробиш.
Тому зазвичай заборони мають сенс тоді, коли процес тільки починається і ще не дуже відомо, до чого він може призвести. Останній приклад: я бачу, що в Харкові почала сильніше поширюватися златка — жуки, які їдять деревину. Златка живе в ясенах, до того ж переважно в завозних, пенсильванських, хоча також і в місцевих. Тепер у нас можна побачити на вулицях дерева, з яких на певних ділянках майже повністю здерта кора. Тому що златка живе в поверхневих шарах, прилітають дятли, які шукають личинки златки і здовбують з дерева майже всю кору. Звісно, дерево після цього засихає. А з деревами й так проблеми, бо каштани вже пошкоджені завезеною міллю. Клени та липи підсихають через зміни клімату. І тепер виникли проблеми з ясенем.
Коли ми назбираємо дані та побачимо, що не стало місцевих черепах, якогось виду риби абощо, вже буде запізно. Всім здаватиметься, що червоновуха черепаха була тут завжди.
Як червоновухі черепахи адаптуються в наших широтах?
Думаю, вони можуть повільно пристосовуватися. А поки переважно виживають ті, які опиняються у вигідних місцях. Наприклад, де є викиди теплої води з умовної ТЕЦ. Де теплі стоки — там і шанс пережити осінь і зиму. У невеличкій водоймі, яка повністю промерзне, шансів у червоновухої черепахи майже не буде. Але навіть якщо викинута напризволяще черепаха загине, вона встигне вплинути на систему.
Поки що наш клімат не підходить для розмноження. Але якщо люди масово їх викидатимуть і ці викинуті черепахи будуть виживати, то, беручи до уваги значну тривалість життя, це вже достатньо великий виклик.
Викидаючи черепаху в природну водойму, як показує наша розмова, людина не робить добре ані черепасі, ані водоймі, ані тому, що живе у водоймах. Але як ця ситуація впливає на самих черепах?
Мені складно казати про всіх черепах. Але з досвіду зоопарків, які приймають деяких черепах, значна частина з них у поганому стані. У них може бути деформований панцир, нестача вітамінів, інфекція. Вони можуть бути екстремально худими тощо. Звісно, це все впливає погано.
Але знову ж таки червоновухі черепахи тут не в найгіршому становищі, порівняно зі, скажімо, степовими. Бо степових черепах переважно досі перевозять контрабандою. І тут я можу розповісти суто про той досвід, який мав наш зоопарк. Декілька разів нам передавали з митниці досить великі партії степових черепах. Це виглядало жахливо, тому що їх у Середній Азії збирають сотнями, складають кудись, а потім, коли настає час їх вести, кожну черепаху замотують з усіх боків скотчем. Деякі черепахи гинуть просто під час цього процесу. Але більшість переживають цей момент, і далі їх пакують штабелями в господарські сумки, валізи абощо. Можуть запхати і 50 черепах разом. Звісно, за весь цей час вони не отримують їжі, води — взагалі нічого. Добре, якщо їм вдається дихати.
Із Середньої Азії їх досить складним шляхом везуть через кордони. Зокрема через український кордон. Декілька таких партій затримали і передали нам у зоопарк. Щоразу це була катастрофа. Важко навіть розмотати декілька сотень черепах від скотчу. Деякі з них мертві, деякі дуже сильно хворі, без шансів на виживання. У когось міг деформуватися панцир, бо їх перемотали, коли вони ще були молодими, й панцир був не такий твердий. Це жахливо. До того ж цих черепах забирають з природного середовища, тобто десь стало на сотні, тисячі черепах менше. Далі якась частина з них загинула дорогою. Якісь із них доїхали, їх купили люди. А там вже хто як тримає. Хтось — добре, а хтось — не дуже. Цим черепахам, звісно, не щастить.
Ще не щастить, до речі, нашим болотним черепахам, яких забирають з природи, до того ж часто в найвразливіший для них період. Коли самки черепах ідуть відкладати яйця (бо зазвичай вони сидять у водоймі), люди їх хапають. Інколи хапають просто тому, що цікаво. Інколи — бо думають, що так рятують черепаху. Інколи черепаха, наприклад, вийшла на автомобільну дорогу, і потім її несуть додому. Якщо вона там відкладає яйця, то, як правило, ці яйця гинуть, і так сезон розмноження для цієї черепахи втрачається. Нові «власники» починають згадувати, що робити з черепахою, що їсть черепаха. Думають, що черепаха їсть траву, моркву, капусту. Те, що черепаха може їсти равликів, черв'яків і рибу, як правило, на думку не спадає, бо в неї інший образ. І потім цих черепах періодично, до речі, теж доправляють до зоопарків.
У ситуації з болотними черепахами добре лише те, що їх завжди можна випустити назад у природу. Є більші шанси, що вона до цього нормально адаптується.
Чому, на вашу думку, люди заводять таких тварин у себе вдома?
Багатьом людям властиве бажання завести якогось незвичайного домашнього улюбленця. Дехто вдома і лева заводить. Є люди, які пробували завести на присадибній ділянці гіпопотама. Майже щоразу це завершувалося смертельними випадками. Але коли це щось невелике, то суспільство рідше сприймає це як проблему.
Донедавна люди фотографувалися з тваринами, ходили дивитися на них до цирку, поки ці практики не заборонили. Хоча місцями вони й досі є. Для багатьох це не є моральною дилемою.
Загалом можна тримати декоративних тварин вдома. Багато порід тварин спеціально для цього вивели: породи хвилястих папужок, золоті рибки. Але треба все-таки вибирати з розумом, що саме можна тримати вдома.
Ця проблема поширена не тільки з декоративними тваринами. Часто вона є і з собаками чи котами. Скажімо, коли люди підбирають собі породу собаки за тим, який вигляд він має. Наприклад, після популярного фільму або серіалу з певною породою люди починають масово заводити собі її, не дізнавшись більше. Найвідоміша історія — з хаскі, який виглядає, майже як вовк. Це собака, який має бути в постійному русі. Якщо ви його тримаєте в чотирьох стінах і виходите гуляти на пів години щодня, це погано.
Також люди мало думають про те, що деякі спеціальні породи — це часто дуже хворі тварини. Класичний приклад серед собак — це мопси, в яких деформовано майже все. Це собака, якому складно ходити, дихати, народжувати. У них маса проблем, і часто вони помирають молодими. Є й породи котів, яких вивели задля зовнішніх ознак, а вони масово глухі, наприклад, чи мають проблеми з нирками. Тому важливо, щоб зовнішність не була головним фактором вибору.
Черепаха — це поганий вибір для домашньої тварини. Вона може підійти хіба для деяких людей, які особливо люблять рептилій. Але як масовий домашній улюбленець черепаха за своїми характеристиками погано підходить. Те, що вона стала популярною, — це трагедія.
Чи можливо законодавчо врегулювати розведення, продаж рептилій в Україні?
Не думаю, що просте рішення на одну дію дозволить повністю змінити ситуацію. Воно складається з двох частин. По-перше, законодавча активність. Нам треба рухатися в бік тих норм, які є в наших сусідів в Європейському Союзі. Не тільки стосовно утримання тварин в неволі. Наприклад, в них є норми щодо того, що значний відсоток земель має бути відданий під природоохоронні території.
Я не думаю, що це буде відбуватися зараз, в ці роки, тому що багато речей сприймаються як набагато більш нагальні. Але поступово цей процес іде. У нас заборонені пересувні звіринці, хоча вони де-факто все одно в якійсь кількості існують. Говорять про заборону тварин у цирках, фотографування з тваринами на вулиці. Деякі люди прибирають за своїми собаками на вулицях, у парках. Є такі норми. І паралельно має бути розуміння, що ці норми треба виконувати.
