Чому люди цілуються і хочуть робити це знову й знову? І чи є така звичка у тварин, зокрема у наших найближчих родичів-ссавців? Про біологічний back office поцілунку ми розпитали Петра Чорноморця, кандидата біологічних наук, та Віктора Досенка, доктора медичних наук, професора інституту фізіології імені Богомольця.
Тест на сумісність
Природа поцілунку досі до кінця не вивчена. Але це не просто порух губ: під час поцілунку в організмі за секунди запускається надзвичайно багато процесів.
Наші губи приблизно в 100-200 разів чутливіші1, ніж кінчики пальців. Тому будь-який дотик до губ може викликати безліч відчуттів. «Що яскравішими будуть відчуття людей, які цілуються, то більшою буде їхня прив’язаність, симпатія», — каже Віктор Досенко.
Досить докладно вивчений фактор того, що поцілунок — це своєрідний тест на сумісність для пари: за його допомогою партнери «зчитують» певні хімічні та імунологічні параметри одне одного. «“Зчитування” відбувається завдяки тому, що під час поцілунку контактують слизові партнерів. І справа тут не в тому, приємні вони на смак чи ні, — каже Петро Чорноморець. — Імунна система двох людей взаємодіє і розпізнає специфічні імунні білки. і порівнює, співпадають вони чи ні. Якщо у потенційного партнера молекули МНС схожі на ваші, це зменшує його привабливість2. Тобто тут оцінюється не імунний статус, а генетична схожість. Це відбувається не лише при поцілунку, а й при інших контактах, де задіяні слизові — наприклад, сексуальному. Такий механізм колись виник внаслідок мутації, що дало вигоду при розмноженні — запобігання інцесту. Це дуже серйозна вигода. Зараз носіями однакових МНС цілком можуть бути і зовсім не родичі, але механізм уже закріпився і працює. При інцесті у дітей накопичуються гомозиготні пари за багатьма генами, і це знижує пристосованість, а також може бути прямою причиною для аутосомно-рецесивних хвороб. Зокрема цей механізм може впливати на імунітет: що більше відрізняється імунітет партнерів, що більше версій алелів МНС-І отримає дитина від батьків, то загалом вища ефективність роботи вродженого імунітету».
Розпізнавання своїх і чужих на біологічному рівні — це зона відповідальності білків МНС у організмі. Вони бувають двох видів: МНС-І і МНС-ІІ. Імунний білок МНС-І позначає для організму «своїх». Цей білок є своєрідним паспортом для кожної клітини організму. Якщо він є — клітина вважається «своєю», якщо ж такого паспорту в неї немає — клітина вважається чужинцем, й імунна система вбиває її. Так організм бореться, наприклад, з раковими клітинами та тими, що заражені вірусом.
А от білок МНС-ІІ — це клітинна «ліцензія на вбивство». Макрофаг чіпляє на МНС-ІІ шматки бактерій і вірусів, показує їх іншим імунним клітинам і дає інформацію: ось це треба вбивати.
До речі, у багатьох тварин, як і в людей, під час контакту слизових за допомогою білків МНС відбувається розпізнавання на рівні «підходящий» партнер чи «непідходящий». «Але і для людей, і для інших тварин, “підходящість” партнера після контакту слизових не означає, що насправді він на 100% підходить, — каже Петро Чорноморець. — Це просто один зі способів розпізнавання, за одним з критеріїв. Не менше значення мають міміка, жести, запахи, слова, емоції».
Реакції мозку
Мозок «дізнається» про результати контакту слизових, і в ньому запускаються нейромедіаторні реакції та процеси.
Перший — виділення окситоцину. «Людина хоче цілуватися тому, що при поцілунку виділяється окситоцин. Його синтезують нейрони гіпоталамусу а далі він впливає на цілу низку різних структур, — розповідає Петро Чорноморець — Дія окситоцину на організм людини надзвичайно приємна. Людина почувається щасливою. Цей гормон виділяється і при пологах, і при оргазмі, і він же відповідає за всі варіанти близькості людей: між партнерами в стосунках, між батьками і дитиною, між друзями. Окситоцин пов’язаний навіть з патріотичними почуттями».
Другий процес, що починається в мозку, — збудження системи сексуальних стимулів та виявлення його причини, тобто партнера, який викликав збудження. У цьому процесі головну роль відіграє нейромедіатор фенілетиламін. Він відповідає за розпізнавання: чи привабливий сексуально наш партнер, чи хочемо ми продовжувати з ним стосунки і контакти?
Третій процес — увімкнення так званих «центрів винагороди» у мозку. «Починають вироблятися дофамін, серотонін, ендорфіни, — каже Віктор Досенко. — Мозок каже людині: ми поцілувались і нам добре, отже потрібно знайти спосіб, щоб це повторювалося ще і ще. Ти молодець, ти робиш все правильно, будь з цією людиною — і отримаєш свою винагороду. Тобто вони фактично “зв’язують” пару».
Вплив на організм людини
Під час поцілунку ми обмінюємося мільярдами бактерій — як «хороших» (мікробіота), так і патогенних. «Як наслідок, у пари, яка цілується, формується спільний мікробіом порожнини рота, тобто партнери мають однаковий набір бактерій, і це впливає на мікробіоту їхньої ротової порожнини. Вплив є, але який саме — остаточно ще не досліджено. Зазначу, що є однозначний зв’язок між мікробіотою порожнини рота та її станом», — каже Віктор Досенко.
У природі поцілунку ще багато чого не досліджено, але вже формується дисципліна філематологія, яка вивчає поцілунки. І є певні результати. Наприклад, невелике дослідження 2006 року показало3, що в людей з алергічними захворюваннями після поцілунків зменшується рівень імуноглобуліну класу І. А саме цього імуноглобуліну зазвичай багато в тих, хто має атопічний дерматит чи бронхіальну астму. Втім, варто зауважити, що експеримент мав незначну вибірку — у ньому брали участь лише 48 людей. «Досліджень про поцілунки від медиків не так багато — зроблених за всіма правилами і надрукованих в авторитетних наукових журналах», — каже Віктор Досенко.
Він пояснює це браком фінансування. «Отримати хороше фінансування на велике дослідження впливу поцілунків на організм людини достатньо важко, це не така вже й популярна тема, — вважає Віктор Досенко. — І тому такі дослідження роблять зазвичай соціологи, які вивчають стосунки між людьми».
Наприклад, у ЗМІ можна прочитати, нібито чоловіки, яких щоранку цілує дружина, у середньому живуть4 на 5 років довше. Або про те, що під час поцілунку спалюється5 від 2 до 26 калорій за хвилину. Але ці твердження важко валідувати, бо невідома вибірка і якість цих досліджень, та й чи правильно їх проінтерпретували журналісти, теж.
Чи цілуються інші ссавці?
Не лише людині властиво цілуватися. Деякі мавпи при різних емоційних переживаннях біжать до інших мавп, з якими є контакт, щоб обіймати їх і притискатися губами до губ. «Мавпи це роблять тому, що близькість викликає у них викид окситоцину, який дає не лише відчуття щастя, а й спокою, захищеності. Усе як у людей», — пояснює Петро Чорноморець.
«Найбільш переповнені коханням і сексом тварини на нашій планеті, — це, мабуть, бонобо, — каже Віктор Досенко. — Вони досить часто обмінюються поцілунками, як і всі шимпанзе. Це наші найближчі родичі, ми цілуємося саме так, як вони».
Окрема історія — це поцілунки батьків і дітей. Імовірно вона бере початок з вилизування, яке є характерним для тварин у спілкуванні з їхніми дитинчатами. У деяких тварин (наприклад, папуг) подібна до поцілунку поведінка спостерігається під час залицяння, коли самець годує самку з рота в рот.
Віктор Досенко додає: «Коли молоді самці приматів починають проявляти сексуальну активність, наприклад демонструвати свої геніталії, залицяються до самок і намагаються їх поцілувати, то іноді отримають стусанів. Буває, що самки їх відганяють і навіть б’ють».
Варто знати, що не всі люди цілуються, у деяких культурах немає поцілунку у тому вигляді, до якого звикли ми. Що ж вони живуть без окситоцину та інших вигод, які дає людині поцілунок? Зовсім ні. У них є інші ритуали та форми контакту: потирання носами чи лобами, обнюхування тощо: «Так вже склалось, що в деяких племен субсахарської Африки, інуїтів, аборигенів Нової Зеландії немає такої звички, як у нас. Принаймні не було раніше, історично. Але мені здається, що зараз вже цілуються всі».
Думаю, підтвердження цього ми ще раз побачимо у день святого Валентина.
