Дев’ять запитань, десятки науковців, кілька хвилин, щоб краще дізнатися про сферу кожного. Разом із видавництвом «Віхола» ми створили рубрику, яка дозволить більше дізнатися про те, чим займаються українські вчені, хто їх надихає та дивує. Сьогодні говоримо з ембріологинею Ольгою Малютою, авторкою книжки «Плідна праця».
Коли ви називаєте свою професію, як її найчастіше уявляють люди?
Лише невелика частина людей на популярному рівні каже: «О, то ви робите дітей з пробірки». Частина вважає що я працюю в ветеринарній медицині чи тваринництві, частина хоче записатися на прийом як до лікаря і пройти діагностику безпліддя як у лікаря-репродуктолога чи ультразвукове дослідження вагітності, яка уже настала. Насправді більшість людей, просто не маючи жодних варіантів та асоціацій, питає: «А що це?». Тому в мене є стандартна фраза: «Я ембріологиня, я роблю дітей, виконую штучне запліднення».
Що ви робите насправді?
Моя робота зосереджена в лабораторії, і я працюю тільки з біологічним матеріалом пацієнтів, що проходять лікування в репродуктивній клініці, з яйцеклітинами, які отримані в операційній після стимуляції яєчників пацієнток, зі сперматозоїдами. Виконую безпосередньо запліднення – ін’єкцію сперматозоїда прямо всередину яйцеклітини. Ми культивуємо ембріони після запліднення 5–6 днів в інкубаторах, а потім підсаджуємо їх в матку пацієнтки або заморожуємо до моменту, коли вони знадобляться. Також можемо провести біопсію ембріонам на п’яту добу розвитку і дізнатись, чи має цей ембріон якісь генетичні мутації.
Безпосередньо з пацієнтами ми не працюємо і не є лікарями. Наша ціль – забезпечувати найкращі результати в циклах екстракорпорального запліднення, щоб з отриманих яйцеклітин і сперматозоїдів виростало якнайбільше ембріонів на 5–6 добу розвитку, від чого будуть, звісно, залежати результати лікування пацієнтів. Ми також вивчаємо, що може впливати на розвиток ембріонів.
Ваш улюблений профільний фейк чи теорія змови.
Якщо теорія змови, то всі питають: «Це що, люди скоро зовсім перестануть розмножуватись природним шляхом?» Насправді десь 10–15% усіх пар на планеті потребують медичної допомоги із зачаттям. Це не завжди штучне запліднення, велика частка цих питань вирішується терапевтично.
З фейків, мабуть, те, що для народження ідентичних близнюків треба, щоб яйцеклітину запліднили два сперматозоїди. Насправді в такому випадку розвивається аномальний ембріон. А ідентичні близнюки народжуються, коли один ембріон, утворений з однієї яйцеклітини і одного сперматозоїда, «вирішує» поділитись на 6–8 день свого внутрішньоутробного розвитку. У нашій практиці часто буває, що після підсадки одного ембріона в матку він розділяється через 2–3 дні сам, і потім настає вагітність саме монозиготними близнюками. Двійнята народжуються, якщо в жінки дозріло дві яйцеклітини, і кожна була запліднена окремими сперматозоїдами. Два ембріони – не схожі між собою двійнята.
Питання у вашій царині, на яке наука досі не має відповіді, але вам би дуже хотілося, щоб це вирішилося ще за нашого життя.
Чому в людини так багато «браку» в статевих клітинах. У сперматозоїдах це бачити нормально, добре якщо хоч більше ніж 4% всіх сперматозоїдів чоловіка мають правильну форму і хоч 32% добре рухаються, навіть якщо трохи страшнуваті 🙂 Таке характерно і для тварин. Але в людини, мабуть, найгірші за якістю яйцеклітини серед ссавців. Не кожна яйцеклітина, яка дозріває, є генетично нормальною та може сформувати гарний і здоровий ембріон. Від 30% до 50% яйцеклітин поганої якості в жінки до 35 років – це взагалі норма. А з віком, після 35 років, якість стає ще гіршою, і навіть стає менше мітохондрій в яйцеклітинах. Частково ми знаємо, які механізми за цим стоять: у нас не працює частина генів, які контролюють правильний розподіл хромосом під час дозрівання яйцеклітини, а в інших тварин (наприклад, мишей) ці гени допомагають більше контролювати процес. Але це не пояснює всю проблему до кінця. І головне: чому еволюційно так відбулось.
Інша дивна проблема: чому після допоміжних репродуктивних технологій народжується в 10–12 разів більше ідентичних близнюків, ніж при природному заплідненні. Навіть якщо проводять внутрішньоматкову інсемінацію і все відбувається в організмі жінки. Ми досі не знаємо, чому ембріони розділяються на 2 чи 3, що спричиняє цей процес народження близнюків, ідентичних трійнят.
Праці якого/якої науковця/виці вас вражають чи надихають? Чому?
Мій улюблений вчений – Сергій Виноградський. Він відкрив процес хемосинтезу, використання енергії хімічних перетворень, окислення сірководню, для процесів фіксації вуглекислого газу повітря та синтезу органічних речовин. До цього всі думали, що синтезувати органіку можна лише фотосинтезом, використовуючи енергію Сонця. Потім він відкрив азотфіксуючі бактерії та процеси нітрифікації в ґрунтах. Він написав класичну роботу з мікробіології грунтів. Але мене Виноградський вражає тим, що він придумав революційний на ті часи спосіб культивування бактерій, які раніше не вдавалося вирощувати в лабораторії. Він розробив проточну культуру (культивування на колонках), коли пропускають постійно нове середовище через той об’єм, де культивуються бактерії. Наприклад, постійно новий розчин з сірководнем для сіркобактерій. Він просто подивився на проблему з несподіваного боку і зрозумів, чому звичайне культивування на агарі чи в класичній рідкій культурі неефективне.
Це насправді надихає навіть в ембріології, хочеться створити прямо ідентичні умови культивування ембріонів, як у матці, з усіма факторами росту, із взаємодією з клітинами жіночого організму.
Ще мене дратує, що Виноградського вважають російським вченим. Хоч він народився в Києві, а помістя його родини було розташоване в Городку Хмельницької області, мій батько родом з тих країв. У Городку він займався розвитком принципів сівозмін культур і, можливо, саме через це захотів так детально вивчати ґрунти. Помер він у Франції, де завідував філіалом інституту Пастера. Якщо порівняти, то зовсім недовго він навчався і працював на території сучасної Росії.
Яке найдивніше/найбезглуздіше відкриття у вашій сфері? Чи є у вас улюблені кейси з Іґнобелівської премії?
У серпні 2021 року вийшла стаття японських вчених про спосіб заморожування-висушування сперми. Коли сперматозоїди можна нанести на папір, заморозити і потім висушити вакуумом. Такі папірці можна потім довго зберігати в звичайному холодильнику. Це вирішує проблему, якщо якась лабораторія працює з величезним банком зразків різних тварин і різних генетично модифікованих модельних тварин для наукових досліджень, а місця для дюарів з рідким азотом мало. Вони тестували метод на спермі мишей. Для перевірки вчені заморозили й висушили зразки на поштовій листівці, яку потім відправили звичайною поштою в іншу лабораторію за 200 кілометрів. Ця лабораторія, отримавши листівку, відмочила сперматозоїди від паперу і провела запліднення яйцеклітин мишей, внаслідок народились здорові мишата. Я люблю друзям надсилати з подорожей листівки, але не такі 🙂
З Іґнобелівської премії люблю все, що пов’язано з дослідженням сексу у різних тварин. Наприклад, кілька років тому дали премію відкриття, що кажани теж практикують оральний секс. Або що секс допомагає при нежитю, за це присудили цього року.
Що найбільше дратує вас у щоденній роботі?
Я не люблю заморожувати ембріони. Тобто сам процес я люблю, але це завершення циклу, і щоб виконати цю процедуру треба заповнити безліч журналів, електронних протоколів культивування, підготувати наліпки на кріоносії, повідомити лікарів про результати культивування. Тому колеги навіть знають, що паперова робота мене просто вибиває з робочого ритму, і часто допомагають заповнювати журнали.
Що найбільше подобається вам у щоденній роботі?
Люблю збирати яйцеклітини – коли в жінки після стимуляції яєчників в операційній під загальною анестезією лікар забирає рідину з фолікулів. Фолікули – це як мінідомівки в яєчниках, де зріють яйцеклітини, в цій фолікулярній рідині під мікроскопом ми шукаємо яйцеклітини, оточені хмаринкою супутніх клітин. Я люблю щось вирощувати, навіть якщо це якісь нещасні помідорки в горщиках в умовах квартири. Тому для мене цей процес як збір врожаю.
Ще люблю, коли лікарі надсилають нам фотографії УЗД наших вагітностей або й фото малюків, які вже народились.
Які книжки ви б порадили прочитати, аби люди краще почали розуміти, що ви досліджуєте?
Є перекладена книга Андреаса Бернарда «Робити дітей». Але вона дуже дотошна, для «задротів». Мені вона була цікава через дуже детальний опис законів, які регулюють репродуктивні технології в різних країнах, та деякі цікаві факти з історії всіх процесів.
Є книга Каріни Савариної «Не вагітна» про багаторічний і невдалий досвід жінки лікування безпліддя. Про те, як це відчувається, про певну стигматизацію нашим суспільством людей, які з тим зіткнулися.
Сподіваюся, скоро буде доступна і моя книга про те, що відбувається в лабораторії, про біологію цього етапу розвитку ембріонів, про досвід роботи як ембріологині з різними кейсами і про власний досвід в ролі пацієнтки.
