Медичні процедури супроводжуються багатьма страхами, серед яких не останнє місце займає страх алергії на препарати. Часто пацієнти, яким потрібне знеболення, або батьки, які ведуть дитину до стоматолога, питають: «А що як буде алергія на анестетик?». Вони хочуть зробити алергопробу, яка заздалегідь попередить про можливу алергічну реакцію. Проте точного аналізу на медикаментозну алергію не існує — не тільки в Україні, але й у світі. У цьому матеріалі алергологиня Марія Пилипко пояснює, що можна називати справжньою алергією на ліки, які існують тести та чому більшість із них не допоможуть попередити медикаментозну алергію.
Що таке медикаментозна алергія
Медикаментозна алергія — це патологічна реакція імунітету на лікарські засоби. Для більшості пацієнтів вона асоціюється або з місцевими анестетиками, або з вакцинами. Насправді ці медичні препарати дуже рідко викликають таку реакцію. Натомість антибіотики1 та анальгетики — одні з найпоширеніших причин алергій на ліки. При цьому кількість випадків алергії на місцеві анестетики становить менше ніж 1%2.
Етіологія та діагностика медикаментозної алергії — не до кінця вивчена сфера, яку в Україні ускладнює низка факторів. По-перше, безконтрольне вживання ліків, зокрема антибіотиків, яке збільшує ризики виникнення алергії. По-друге, відсутність практики реєстрації її випадків, через що складно отримати статистичні дані. По-третє, відсутність спеціалізованих центрів медикаментозної алергії, де б пацієнтам могли надати кваліфіковану допомогу.
Як організм реагує на ліки
Будь-які ліки мають побічні ефекти. Їх можна умовно поділити на два види: ті, що залежать від дози, та ті, що ні. У першому випадку реакцію спричинить занадто велика чи занадто мала доза лікарського засобу. Відповідно, щоб позбутися побічного ефекту, потрібно відкоригувати дозу. Зазвичай такі реакції можна передбачити та легко виправити. В другому випадку реакція організму не залежить від дози препарату й є непередбачуваною.
Важливо розрізняти, коли реакція є побічним ефектом від ліків, а коли — алергією. Візьмемо, до прикладу, візит до стоматолога. Ви приходите, сідаєте в крісло, й лікар робить вам укол місцевого анестетика. Одразу після цього у вас починається тахікардія, відчуття серцебиття, неспокій і прискорене дихання. Дуже часто таку реакцію називають алергією та відправляють робити алергопроби. Але насправді це не алергія, а побічний ефект від анестетика, до складу якого входить адреналін, який викликає такі симптоми. Для того, щоб підтвердити цей діагноз, потрібно лише виміряти тиск, який буде підвищеним.
Якими ж тоді будуть симптоми алергії? Їх теж можна поділити на два види. Перший вид — негайні реакції. Вони проявляються у перші хвилини або годину після введення препарату. Серед симптомів1 — кропив’янка (50-70% серед усіх клінічних проявів алергії), ангіонабряк, тобто набряк обличчя, губ і язика (20-35%), алергічний риніт і загострення бронхіальної астми (10-15%). Найстрашнішою алергічною реакцією негайного типу є анафілаксія. Вона проявляється висипаннями на шкірі, набряком слизових оболонок та гортані, утрудненим диханням і хрипами. Також, на відміну від адреналіну, для анафілаксії буде характерним зниження артеріального тиску. Анафілаксія може призвести до анафілактичного шоку, зупинки серця та смерті. Це невідкладний стан, який потребує негайної реанімації.
Другий вид — сповільнена алергічна реакція. Найчастіше вона досягає піка за 72 години після введення препарату, але іноді може з’являтися навіть через декілька тижнів або місяців. Вона проявляється , , а в рідкісних випадках — тощо.
Які є тести на алергію
Існує декілька способів визначати алергічні реакції. Серед найпопулярніших — прик-тести або шкірні тести, аналіз крові на імуноглобулін E (IgE) та провокаційні тести.
Прик-тест
Прик-тест — це експрес-методика виявлення позитивної реакції на алерген. Дорослим її роблять на передпліччі, маленьким дітям від 6 місяців — на спині. Лікар розмічає шкіру цифрами — за кількістю алергенів, на які проводить тестування — та маркує ділянки позитивного і негативного контролю знаками «+» та «-». На ділянку позитивного контролю наноситься гістамін — речовина, на яку організм завжди реагує почервонінням або пухирцем. А поруч, під знаком мінус, зазвичай наноситься фізіологічний розчин натрію хлорид (негативний контроль). Далі на шкіру наносять краплі різних алергенів, проколюють її ланцетом, і впродовж наступних 15–20 хвилин на цих ділянках може з’явитися або не з’явитися алергічна реакція — почервоніння або пухир. Найчастіше прик-тести проводять, щоб визначити сезонну алергію на пилок, а також алергію на домашніх тварин. При цьому перед тестуванням важливо мати підозру на конкретний алерген, адже тестувати на всі алергени немає сенсу.
У чому проблема прик-тестів?
Наша шкіра — надзвичайно чутливий орган. Залежно від індивідуальних особливостей людини вона може по-різному реагувати на подразнення. Через це іноді складно достовірно інтерпретувати результати прик-тестів. Також при використанні нестандартизованих алергенів для діагностики можуть виникати хибнопозитивні реакції. Крім того, варто пам’ятати, що прик-тести не можна робити, якщо на шкірі вже є контактне подразнення або виражений атопічний дерматит. А за десять днів до прик-тесту слід припинити вживання антигістамінних препаратів.
Аналіз крові
На відміну від прик-тесту, аналіз крові можна здати на більшу кількість алергенів одночасно. Наприклад, на всі інгаляційні алергени, як-от пилок дерев і трав, та харчові алергени. Аналіз крові виявляє імуноглобуліни Е (IgE), які імунна система виробляє у відповідь на алерген.
У чому проблема аналізів крові на алергію?
По-перше, існують так звані IgE-неопосередковані алергії, коли реакція відбувається, але імуноглобулін Е не виділяється. При таких алергіях імунітет виділяє інші речовини, аналізу на які не існує. Симптоми IgE-неопосередкованої алергії можуть бути типовими, як-от кропив’янка, або геть незвичними, як-от нудота, блювання та діарея.
По-друге, наявність в крові імуноглобулінів Е не завжди означає, що пацієнт має алергію. Людина могла просто стикатися з цим алергеном в житті. Наприклад, у вас є кіт, з яким ви живете багато років. Якщо ви здасте аналіз на IgE до шерсті кота, він може виявитися позитивним. Адже ваш імунітет «знайомий» з алергенами кота, він виробив антитіла, які лишилися в організмі, не провокуючи жодної реакції. А от коли імунітет починає реагувати на подразники, які мав би ігнорувати, це і буде алергією та завжди супроводжуватиметься симптомами. Якщо ви не маєте симптомів, але отримуєте позитивні алергопроби, це буде називатися безсимптомною сенсибілізацією. Її не потрібно лікувати.
Провокаційні тести
Це найбільш інформативний, але й найбільш небезпечний спосіб діагностики. Пацієнту вводять алерген та спостерігають за реакцією в клінічних умовах. На відміну від шкірних проб, алерген вводять безпосередньо в організм: крапають в очі чи ніс або вводять у кров.
У чому проблема провокаційних тестів?
Якщо у пацієнта вже були випадки алергії, то реакція на провокаційний тест може бути досить серйозною та навіть викликати анафілактичний шок. Тому люди часто не погоджуються на таку ризиковану процедуру. У світі її проводять лише за необхідності — наприклад, якщо для лікування потрібен конкретний препарат, щодо якого є підозра на алергічну реакцію. Також тест проводиться лише в клініці, що має відділення реанімації та навчених спеціалістів. В Україні тільки деякі заклади мають достатню медичну базу для проведення таких тестів. Це Інститут педіатрії, акушерства та гінекології та клініка «Оберіг».
Чи потрібно робити тести на алергію?
Будь-які тести на алергію — шкірні проби, аналізи крові чи провокаційні тести — доцільно проводити лише тоді, коли пацієнт вже мав якусь реакцію на препарат та є підстави підозрювати, що ця реакція була алергічною. Визначити це може лише лікар-алерголог, зібравши детальний анамнез та розпитавши пацієнта про час, тривалість і симптоми реакції.
На жаль, не існує жодного способу перевірити, чи виникне у людини алергічна реакція на ліки. Якщо людина вперше робить місцеву анестезію, то жодна алергопроба не зможе дати прогноз імунної відповіді. Адже для того, щоб імунітет якось відповів на препарат, він має спочатку «познайомитись» з його компонентами та виробити антитіла. При першому введенні анестетика цих антитіл ще просто немає в крові. Отже, алергопроба буде або негативною, або хибнопозитивною. І в разі хибнопозитивної проби пацієнт може відмовитися від безпечного та ефективного препарату або навіть відчувати симптоми алергії, якої насправді немає.
Алергопроби можуть бути помічними в лікуванні алергій, але головним інструментом діагностики залишається анамнез. Саме історія клінічних проявів дає лікарю можливість запідозрити алергію. Без клінічних проявів аналіз ні про що не свідчить.
Отже, готуючись до процедури, яка потребує введення місцевої анестезії, варто пам’ятати, що алергічні реакції на місцеві анестетики дуже рідкісні. Найімовірніше, процедура пройде безпечно та безболісно. Якщо ви відчуєте прискорене серцебиття та неспокій, це може бути побічною дією адреналіну, який входить до складу анестетика. Під час наступного візиту ви можете попросити лікаря ввести інший препарат, наприклад, лідокаїн. Це монопрепарат, до складу якого не входять інші компоненти, він рідко викликає побічні ефекти чи алергії.
Якщо ж після введення препарату ви помітите появу кропив’янки, риніту чи набряку, зверніться до алерголога, який допоможе визначити, чи це була алергічна реакція, та що стало її причиною. І найголовніше — на жаль, немає способу завчасно дізнатися про можливий анафілактичний шок. Єдина допомога при цій дуже рідкісній та смертельно небезпечній патології — моментально введена доза адреналіну. Обирайте лікарів, яким довіряєте та які зможуть надати вам екстрену допомогу в разі серйозної алергічної реакції.
