Ми досить часто говоримо і думаємо про зміни клімату як про підвищення рівня води у Світовому океані й танення льодовиків. Автор книги «Палюче тепло вб’є нас найперше» Джефф Ґуделл пояснює, що ця проблема докорінно змінить життя кожного з нас. У книжці, переклад якої вийде друком у видавництві «Бородатий тамарин», Ґуделл розповідає, що нам треба знати про спеку, яким буде наше майбутнє і чи можемо ми зупинити глобальне потепління. Цей уривок — про те, де ми зможемо жити в умовах кліматичних змін.
«Люди покладають великі надії на адаптацію, — сказав Соломон Сян із Каліфорнійського університету в Берклі. — На їхню думку, хай би якою була температура, вони з нею впораються. Ну знаєте, можна ж просто ввімкнути кондиціонер. Але почавши так жити, усвідомлюєш, що все не настільки просто. А ще це дорого коштує». Як зауважив Сян, якби люди носили скафандри з кондиціюванням, вони не мали би клопоту з палючою спекою в Аризоні. «Та хто захоче так жити? І хто може собі це дозволити?».
Коли заходить мова про адаптацію, одне з найвагоміших питань — про яку саме адаптацію йдеться. Говорити про глобальне потепління на 1,7 градуса за 2–3 десятиліття — це одне, а просто зараз потрапити в літню хвилю спеки, коли температура повітря на 10–15 градусів перевищує очікувані показники — зовсім інше. Безумовно, Лондон можна перебудувати так, щоб це було комфортне місце для життя, навіть якби на нього регулярно накочувалися хвилі спеки на кшталт тієї, що підсмажила місто 2022 року. Однак установити залізничні колії, які не плавляться на сонці, звести будинки, не схожі на печі, прокласти асфальт, що не стає пудингом, — усе це не лише вкрай дорого, а й вимагає десятків років. У наш час у багатьох куточках світу спека посилюється швидше за людську здатність пристосуватися до неї.
Дехто може спробувати залишитись і вести боротьбу з природою-матінкою, але більшість так не вчинить. «Люди робитимуть те, що робили тисячі років, — наголосив Вівек Шандас із Портлендського університету. — Вони мігруватимуть туди, де кращий клімат».
Саме так трапилося під час «». Професор економіки Чиказького університету Річард Горнбек детально вивчив «Пиловий казан», а тому стверджує, що фермери могли би пристосуватися до зміни умов, узявшись використовувати інші плуги, саджаючи інші культури або перетворивши поля на пасовища для великої рогатої худоби й овець. «Було надто багато інертності в тому, як завжди все робилося, а ще надто багато коштів було вкладено в певні види сільськогосподарської техніки, щоб люди наважилися на належні зміни, — підсумував Горнбек. — Замість того, щоби пристосуватися, багато хто просто вирушив до Каліфорнії».
Кліматична криза змусила людей переїжджати в усьому світі. У Південно-Східній Азії дедалі більш непередбачувані опади ускладнюють землеробство та змушують понад 8 мільйонів осіб переселятися до Близького Сходу, Європи та Північної Америки. В африканському Сахелі мільйони мешканців сільської місцевості стікаються до узбережжя і міст через посуху та масовий неврожай. За оцінкою ООН, 4 із 5 країн Африки не мають водних ресурсів зі сталим управлінням, а до 2030 року понад 700 мільйонів осіб покинуть свої домівки. Катастрофічні повені в Пакистані 2022 року (зумовлені тим, що внаслідок потепління тануть гімалайські льодовики, а також тим, що гаряче повітря містить більше води) спричинили вимушене переміщення 33 мільйонів осіб, тобто близько 15 % населення Пакистану.
«Якщо раптом утеча від спекотного клімату сягне масштабів, про які говорять сучасні дослідження, — пише журналіст Абрам Люстґартен, — це призведе до грандіозного перерозподілу населення в усьому світі».
Політичні наслідки масового переселення людей неможливо переоцінити. У США безпідставні побоювання стосовно того, що темношкірі захоплять країну, відберуть робочі місця і скоюватимуть злочини, прикривають політичними дебатами про імміграцію. Страх перед чужинцями сприяє посиленню крайньої правої політики в Європі й Австралії. («Якщо ви хочете збагнути австралійську політику, — розтлумачив мені один австралійський підприємець під час мого візиту до Мельбурна, — передусім треба зрозуміти наш страх перед жовтими ордами з півночі».) Міграція відбувається під впливом багатьох чинників, але нестача їжі й води, яку увиразнює екстремальна спека, посідає досить високе місце в цьому списку.
А втім, однією з великих несподіванок перепису в США 2020 року став рівень переселення американців до місць із найвищими кліматичними ризиками, особливо екстремальної спеки. За даними Redfin (компанії, що надає брокерські послуги у сфері нерухомості), у 50 округах США, де найбільше будинків із високим ризиком перегріву, від 2016 до 2020 року чисельність населення зростала в середньому на 4,7 % внаслідок міграції. На відміну від цього, у тих округах, де найбільше будинків із високим ризиком буревіїв, чисельність населення зростала в середньому лише на 0,4%.
Чим це можна пояснити? Небажання визнавати реалії та необізнаність — це одна відповідь, особливо серед політиків, завдання яких полягає в розробленні політичної програми, спрямованої на стримання людей від вибору небезпечного шляху. Доповідь Управління підзвітності уряду США за 2020 рік містить такий висновок: «Відсутність чіткого федерального керівництва постає основною проблемою кліматичної міграції як стратегії стійкості».
Окрім того, життя в місцевості з вищими кліматичними ризиками обходиться дешевше, а ще там більше простору та кращий доступ до природи (принаймні поки що). За результатами аналізу Redfin, буревії (зокрема зимові хуртовини) — це єдиний кліматичний ризик, від якого люди рятуються, переїжджаючи до інших місць, причому населення округів із найнижчим ризиком примножується швидше, аніж населення округів із найвищим ризиком. Отже, з огляду на характер міграції в США треба сказати, що люди переїжджають від буревіїв до спеки.
За даними аналізу Redfin, найпривабливішим спекотним місцем в Америці є округ Вільямсон, штат Техас, що належить до складу міської агломерації Остіна. В окрузі Вільямсон, де кожен будинок має високий ризик перегріву, від 2016 до 2020 року чисельність населення зросла на 16 % через позитивну чисту міграцію. Це найвищий рівень приросту населення серед усіх 50 округів, які розглянула компанія Redfin. Далі йде округ Пінал, штат Аризона, на південь від Фінікса, де рівень позитивної чистої міграції становив 15%. Решту місць у першій пʼятірці посіли 3 округи Флориди: Паско, Осеола й Манаті.
За останні роки в окрузі Вільямсон зʼявилося чимало торгових центрів, кондомініумів, тако-барів й офісних споруд. Компанії Dell, Amazon і Apple побудували там просторі нові офіси, а всього за кілька кілометрів розташувався головний офіс і завод Tesla.
