Собачий, бегемотячий, скорпіонячий, павичевий, конячий, акулячий … і ще багато-багато різних хвостів, хвостиків і хвостищ. Чим обґрунтоване таке розмаїття, для чого взагалі потрібен хвіст і що робити з рудиментарним хвостом?
Що руки, що ноги, головне – хвіст. Ящірка з мультфільму1 однозначно мала рацію, адже для багатьох тварин хвіст є частиною тіла, що виконує вкрай необхідні функції: хапальну, опорну, рушійну, захисну, роль парашута чи керма. Хвіст – це орган, який є відділом сегментованого тіла та складається з хребців, кількість яких варіюється від 3 до 49, залежно від тварини.
У ссавців хвости різняться не лише за формою та розміром, а й за функцією. Наприклад, у кенгуру та лемурів хвіст є необхідним елементом опори. Так лемури балансують на задніх лапах та хвостах, коли ловлять передніми кінцівками комах або зривають плоди. Зовсім іншу функцію хвіст виконує у летяг – представників родини вивіркових. У разі небезпеки цей гризун, розпластавши лапки і хвіст, кидається вниз з верхівок високих дерев, використовуючи великі складки шкіри між лапами, як парашут, а хвіст, як кермо.
Хвіст потрібен і для «класичних» польотів. Птахи застосовують його для стабілізації польоту та маневрування за рахунок та сили тертя. Коли птах сидить на вузькій поверхні (наприклад, на гілці) хвіст допомагає йому втримати рівновагу, так само, як і коли він несе щось у лапах. Птахи мають укорочений хвостовий відділ, що називається пігостилем – утворення із кількох зрощених кінцевих хребців, які підтримують м’язи хвоста та його пір’я.
У кісткових риб ситуація схожа: їхні останні хребці теж зростаються в окрему кістку – уростиль. У хрящових риб (акул та скатів) хвіст – це, власне, і є хвостовий відділ хребта. Хребці цього відділу мають нижні дуги, через які проходить хвостова артерія та вена. Хвіст – найрухливіша частина тіла риб, яка відіграє значну роль під час руху у воді. Найпотужніші хвости у найбільших тварин – китів. Хвіст кита розташований горизонтально, що дає йому можливість швидко пересуватися у товщі води.
На відміну від риб, у наземних тварин хвіст не виконує функцію локомоції (пересування), проте для деяких, наприклад, хвостатих земноводних та плазунів, він слугує додатковою допомогою під час пересування. За допомогою хвоста вони швидше маневрують. Також у плазунів хвіст є своєрідною зброєю. Наприклад, міцний хвіст крокодилів слугує для нападу на жертву. Ним рептилія б’є свою здобич, щоб ударом скинути її у воду, де крокодил з легкістю закінчить приготування «обіду». Потужною зброєю є хвіст у варана з острова Комодо. Варан здатен зламати кістки своїм жертвам (оленям та диким свиням) ударом хвоста для того, щоб буквально збити тварину з ніг, а вже потім схопити її зубами.
У деяких плазунів хвіст має ще й додаткову перевагу. Багато ящірок здатні відростити новий хвіст, якщо вони внаслідок травми втратили старий. Хвіст ящірки має унікальну рису: на відміну від хвостів ссавців, у ньому міститься спинний мозок. У 2017 році вчені з Гуелфського університету у Канаді з’ясували2, що у хвостах леопардових геконів є велика кількість стовбурових клітин, а також білків, що сприяють їхньому росту. Саме ці клітини і дозволяють хвосту виростати знову. Під час експерименту дослідники імітували напад хижака на гекона, що призводив до втрати хвоста. Далі вчені вивчили зону ураження та виявили, що спинний мозок геконів має особливий вид клітин – радіальну глію, яка грає важливу роль у процесі міграції нейронів, будови шарів кори мозку та мозочка, а також залучена у процесі . Після того, як хвіст відокремлювався від тіла, клітини починали стрімко розростатися і виробляти різні білки, що сприяло формуванню нової ділянки спинного мозку – нового хвостика.
Якщо для ящірок, як і для більшості тварин, втрата хвоста є великою прикрістю, то для людини, у якої наявний хвіст (а таке буває), позбавитися хвоста – неабияка радість. Хвіст у людини є атавізмом – ознакою, яка існувала у віддалених предків, але була втрачена в процесі еволюції. Атавізми не варто плутати з рудиментами – органами, що втратили своє основне призначення під час еволюції. Прикладом рудиментарного органа у людини є куприк – кістка, що утворилась внаслідок зростання одного–п’яти (а найчастіше чотирьох) нижніх хребців хребта. Куприковий відділ хребта людини формується на стадії ембріонального розвитку та відповідає хвосту у хребтових тварин. Тобто у людини так званий хвіст наявний у зародку, проте зникає в процесі розвитку плоду (приблизно на восьмому тижні вагітності). Втім, у деяких людей він із досі невизначених причин залишається назавжди. Діти, що народжуються з цим атавізмом, потребують ретельного огляду медиків, адже інколи хвіст – «несправжній», а є ознакою спіна біфіда (розщеплення хребта) чи просто збільшеним куприком. Ці стани потребують особливого лікування. Хоча атавістичний хвіст не містить кісток, він має нерви, кров, жирову, сполучну та м’язову тканини. Деякі люди навіть здатні ворушити3 ним. Якщо у людини є хвіст, його рекомендують видалити хірургічним шляхом, адже його присутність є не лише естетичним дефектом, а й може викликати дискомфорт, зокрема під час сидіння.
Від людей часто можна почути фразу «я без цього, як без рук». Якби ж тварини користувалися фразеологізмами, то серед них обов’язково був би «я без цього, як без хвоста».
