Щоб перевірити свою фертильність, чоловіки роблять спермограму. Як аналізують сперму, що впливає на її запах та які показники вважаються нормою? Читайте в уривку з книжки Ольги Малюти «Плідна праця», яка незабаром вийде у видавництві «Віхола». Оформити передзамовлення можна тут.
Щоб оцінити перспективи чоловіка стати батьком, достатньо провести досить простий аналіз, який називають спермограма. Потрібно перевірити кількість та якість сперматозоїдів у спермі: саме від цих маленьких рухливих живчиків — найкрихітніших клітин чоловічого організму — залежить його фертильність. Деякі мої знайомі чоловіки жартують, що це один з найприємніших аналізів, який їм доводилось «здавати».
Рекомендований час сексуального утримання перед аналізом становить від двох до семи днів — так ми отримаємо найбільш показовий результат. Спочатку чоловіка запрошують до спеціальної кімнати, перевіряють заповнену форму та особисті дані в ній (для цього потрібно мати із собою документ, що посвідчує особу). Підписують або маркують штрихкодовою наклейкою контейнер для здачі сперми. Чоловік усамітнюється в цій кімнаті та шляхом мастурбації отримує матеріал для аналізу. Важливо, щоб у контейнер для збору потрапив увесь еякулят, адже сперма складається з декількох фракцій, які відрізняються за хімічним складом та вмістом сперматозоїдів. Сперматозоїди утворюються у звивистих сім’яних канальцях, а накопичуються та проходять останні етапи дозрівання у придатках яєчок. Але безпосередньо цей «плідний» матеріал складатиме лише 2‒5% всього фінального об’єму сперми. Під час еякуляції сперма з мільйонами сперматозоїдів виходить по сім’явивідних протоках і змішується із секретами декількох залоз на своєму шляху: головна з них — простата; також домішуються виділення бульбоуретральних залоз та сім’яних пухирців. Тому при втраті якоїсь частини матеріалу потрібно це вказати у формі з особистими даними, що буде супроводжувати контейнер у лабораторію для аналізу. У більшості лабораторій контейнер з матеріалом передається на безпосереднє дослідження через спеціальну висувну шухляду, без особистого контакту з персоналом.
Хоч аналіз і приємний, але якщо уявити, що потрібно досягти певного рівня збудження в якійсь абсолютно незнайомій та зазвичай по-медичному аскетичній кімнаті, на самоті, то задача вже не здається такою простою. Багато чоловіків відчувають хвилювання в клініках як під час простого аналізу, так і безпосередньо при отриманні матеріалу для проведення штучного запліднення. І це абсолютно нормально. Раніше в таких кімнатах залишали стоси різних еротичних журналів, з часом їх заміняли на телевізори з відеопрогравачами. І так, зазвичай є якась людина у клініці, яка потурбувалась та відібрала різні формати дорослого контенту — на всі смаки.
У надзвичайно рідкісних випадках матеріал для аналізу та запліднення може бути доставлений з дому, але особисто чоловіком: своїм підписом у формі до процедури він засвідчує, що матеріал належить саме йому. Важливо транспортувати матеріал за діапазону температур від 20 до 37 °C, навіть поважні рекомендації ВООЗ пишуть, що контейнер краще перевозити ближче до тіла під одягом, навіть під пахвами. Не можна збирати сперму у звичайні презервативи, які оброблені речовинами, що впливають на рухливість сперматозоїдів, інакше результати будуть не відповідні. Хоч існують спеціальні медичні презервативи, розроблені саме для збору сперми, у моїй практиці ми ще жодного разу їх не замовляли для пацієнтів. Бували у нас історії, коли матеріал для аналізу з проханням про подальшу інсемінацію приносили жінки. Хороший початок для сценарію мильної опери з мелодраматичними закрутами сюжету, в який уплетені сцени судового процесу за позовом чоловіка, у якого несподівано народилась дитина, і клініки, яка провела незаконну процедуру. Та навіть і без народження дітей. Проводити аналіз без згоди людини та надавати будь-які дані про стан її здоров’я третій особі заборонено. Тому краще і чоловікам, і жінкам шукати партнера, який готовий та сам хоче створювати сім’ю, а головне — самостійно піде та обстежиться.
Через 30 хвилин після отримання матеріалу можна вже починати проводити дослідження. Передусім перевіряють, чи початково густий та гелеподібний матеріал розрідився — якщо ні, то його залишають ще на 30 хвилин. Довший за 60 хвилин час розрідження може вказати лікарю-урологу на певні невідповідності в роботі статевих залоз. У нормі об’єм матеріалу не має бути менше від 1,5 мл. Найкращий спосіб точно визначити об’єм — це зважити його (навіть грубе припущення, що 1 мл важить 1 г, дасть меншу похибку, ніж вимірювання іншими способами). Сперма має сірувато-блідий, трохи опалесцентний колір; прозорість матеріалу може вказувати на знижену концентрацію сперматозоїдів, але не завжди. Жовтуватий колір спостерігають при тривалому утриманні, а червонуватий може вказувати на включення крові — гематоспермію, що є симптомом порушення в роботі сечостатевої системи.
Різні люди можуть по-різному сприймати запах сперми, а деякі — взагалі його не відчувати. Її специфічний аромат спричинений наявністю декількох поліамінів у складі, головний з яких, мабуть, — спермін (його сіль першим виділив ще сам Антоні ван Левенгук, він же першим спостерігав рух живчиків у спермі під мікроскопом). Деякі солодкуваті ноти запаху можуть відчуватися через наявність фруктози — нею збагачений секрет, який виділяють сім’яні пухирці. Металічний запах з’являється через наявність цинку, солей магнію та кальцію в секреті простати. Як каже мій найкращий друг, у медичному університеті їх учили, що специфічний запах сперми найбільше нагадує запах опалого цвіту каштанів. Можливо, саме тому навесні в Києві так пахне любов’ю.
Але є інше дерево, яке так і називають «спермове», — це груша Каллері, досить популярне декоративне дерево в Північній Америці; її листки восени набувають надзвичайно насичених та яскравих кольорів: від звичних жовтого та помаранчевого до відтінків фіолетового. Плоди неїстівні та дуже дрібні, але дерево надзвичайно пишно і красиво цвіте — щоб відчути вповні цей запах цвіту, можна відвідати навесні центр Вашингтона, Нью-Йорка чи кампус Каліфорнійського університету.
Якщо ж сперма, що потрапляє в лабораторію, має відчутний запах сечі або риби, або гниття, це зазначається в результатах аналізу, адже може свідчити про наявність захворювань, що передаються статевим шляхом, та запальних процесів.
Кислотність (рН) сперми перебуває за нормальних умов у більш лужному діапазоні 7,2‒8,0, а нижчий рівень рН може свідчити про часткову контамінацію зразка сечею. Лужне рН указує на те, що сперма має гіркуватий смак. Якось я у своєму підлітковому віці пропустила жарт, що чоловікам потрібно їсти ананаси для покращення смакових характеристик сперми, та навіть у 2018 році в журналі «Men’s Health» була така стаття. І хоч наукових підтверджень цьому припущенню не існує (бо важко навіть уявити схему цього експерименту, щоб його результати були статистично достовірними), усе ж здорове харчування та вживання фруктів явно покращать характеристики сперми кожного чоловіка. Але, думаю, дослідження з ананасами (якщо їх таки провести) були б претендентами номер один на отримання Ігнобелівської премії.
Підрахунок концентрації та рухливості сперматозоїдів зараз найчастіше здійснюють двома способами. Або використовують автоматичні сперманалізатори, де оператор лише готує зразок для апарата, а все підраховує комп’ютер, роблячи безліч фотографій зразка і визначаючи точно швидкість та кількість сперматозоїдів. Або підрахунок здійснюється людиною за допомогою камери Маклера.
Камера Маклера — це спеціально розроблений девайс для приготування мікроскопічного вологого препарату сперми. Вона закріплюється на предметному столику мікроскопа, має скляне поле, куди вноситься крапля сперми, попередньо добре розмішаної, щоб усі фракції об’єднались. Це поле накривається скляною кришечкою, як покривним скельцем, щоб захистити об’єктиви мікроскопа від забруднення, але на кришечці з внутрішнього боку накреслено квадратні ґратки. Ці ґратки розбиті своєю чергою на 100 маленьких квадратиків. Об’єм камери розрахований так, що коли підрахувати під мікроскопом кількість сперматозоїдів, які одномоментно перебувають сумарно в 10 квадратах цих ґраток, то можна автоматично перевести цю цифру в концентрацію сперматозоїдів, виражену в мільйонах на мілілітр. Наприклад, якщо в 10 квадратах ми нарахували 35 сперматозоїдів, то в результатах аналізу сміливо пишемо, що ця сперма має концентрацію 35 мільйонів сперматозоїдів на мілілітр. І якщо об’єм отриманої сперми складав 3 мл, отримаємо, що в цьому еякуляті міститься 105 мільйонів сперматозоїдів.
Звісно, для точності підрахунків у лабораторії тричі підраховують кількість сперматозоїдів у 10 випадкових квадратах і як результат видають середнє значення. Або можна п’ять разів порахувати сперматозоїди в п’яти квадратах і теж видати середнє значення, помножене на два. Якщо концентрація сперматозоїдів настільки висока, що її важко порахувати, ми в декілька разів розводимо сперму — і вже тоді рахуємо. У кожного ембріолога, лаборанта чи андролога є свої фішечки для точності аналізу: хтось рахує спочатку сперматозоїди, які не рухаються, хтось у голові робить щось на кшталт фотографій. Узагалі уявіть собі: чи легко порахувати об’єкти, що хаотично рухаються? Ти порахував один квадратик, а сперматозоїди з нього вже перебігли в інший… Або як рахувати сперматозоїд, який хвостом іще на одному квадраті, а голівкою — вже на іншому? Колись я просто дивилась у мікроскоп і геть не знала, як підступитись до цієї спермограми. Це зараз рух сперматозоїдів під мікроскопом мене заспокоює навіть краще, ніж спостереження за рибками в акваріумі, а колись була одна думка: «Як то все порахувати і куди вони в біса біжать?».
Порахувавши кількість сперматозоїдів, потрібно потім розділити їх на чотири категорії. Категорія А — бігають, активно прогресивнорухливі сперматозоїди, що рухаються прямолінійно або по колу з великим радіусом та швидкістю 25 мкм/с; за секунду долають відстань приблизно в половину довжини хвоста сперматозоїда або більше. Категорія В — ходять, повільно прогресивнорухливі сперматозоїди, що долають за секунду відстань меншу, ніж половинка хвоста, але більшу за голівку сперматозоїда, від 5 до 25 мкм/с. Категорія С — дригаються, непрогресивнорухливі сперматозоїди, які або рухаються по колу з дуже маленьким радіусом, або в яких помітні лише незначні рухи, «ніби риби, яких викинуло на берег» (якщо цитувати Жадана). Категорія D — лежать, нерухливі сперматозоїди взагалі без вираженого руху.
І тут виникає питання, а які показники ми вважатимемо нормою, а які — ні, і де провести межу між фертильними і нефертильними чоловіками. Цю роль арбітра взяла на себе Всесвітня організація охорони здоров’я. У 1980 році вони вперше опублікували «Лабораторний протокол для аналізу показників сперми і перевірки взаємодії сперми та цервікального слизу», щоб якось стандартизувати процедуру оцінки показників спермограми та інших лабораторних досліджень для перевірки здатності сперми до запліднення. У пізніших редакціях протоколу з назви зникла згадка про взаємодію сперми з цервікальним слизом, з часом цей аналіз втратив свій авторитет як важливий діагностичний тест для оцінки фертильності. З’явилось занадто багато додаткових функціональних тестів сперми, жоден з яких вирішили не виділяти окремо, щоб вони не мірялися своєю діагностичною цінністю, а працювали в команді та доповнювали інформацію, отриману зі спермограми.
У липні 2021 року вийшло вже шосте видання цього протоколу з оновленими даними та найнижчими показниками «норми» за всі роки. Так, за новими критеріями, висновок «нормозооспермія» отримує сперма об’ємом більша за 1,4 мл. Концентрація сперматозоїдів має бути 16 млн/мл і більше. Загальна кількість сперматозоїдів у всьому еякуляті має становити 39 мільйонів і більше. Частка всіх сперматозоїдів, які біжать, рухаються, дригаються (категорії А + В + С), — мінімум 42%. Гарно і прогресивно (категорії А + В) мають рухатись хоча б 30%. Живими мають бути мінімум 54%. Частка морфологічно нормальних форм сперматозоїдів — мінімум 4%.
Якщо порівняти, то в 1940-х нормою вважалась сперма з концентрацією сперматозоїдів понад 60 млн/мл. Але й нині багато лікарів відносять концентрації нижче за 30‒35 млн/мл уже до субфертильної категорії — для чоловіків з такими показниками знадобиться більше часу, щоб досягти зачаття зі своєю партнеркою.
