У ніч на 24 лютого мені наснилася війна, це щира правда. З усіх сторін щось вибухало, а я бігла до рідних дуже повільно, як це часто буває у снах-жахах. У цій статті розповім, чому після такого сну не варто себе записувати до нострадамусів, скільки ще українцям снитиметься війна і чому мозок нам не дає відпочити від жахів війни навіть уночі.
Що таке сон?
Близько третини свого життя людина проводить уві сні. За стандартного восьмигодинного режиму сну і тривалості життя 70 років людина спатиме цілих 23,3 року. Організм надто раціональний і навряд витрачатиме дорогоцінний час на дурниці. То що таке сон? Сон — це фізіологічний стан, який виникає періодично, його характерною рисою є знижена реакція на навколишні подразники. Циклічне чергування сну і неспання необхідне для всіх організмів, які мають нервову систему (навіть найпримітивнішу)1. Коли ми засинаємо, відчуваємо, як думки починають сплутуватись, одні образи непомітно перетворюються на інші — і ми вже якось вирішуємо, що м’ятний шоколад могли б спокійно начиняти зубною пастою, і ніхто б не зміг розсекретити таку хитрість, а потім прокидаємося від будильника. А що відбувалось вночі? Фази сну Восьмигодинний сон розбитий на 4–5 циклів по 60–90 хв. Кожен цикл складається з повільного і швидкого сну. Усе починається з повільного, або глибокого сну. Для нього характерні сповільнення дихання і пульсу, розслаблення м’язів тіла та очей, сповільнюється обмін речовин, температура тіла та активність мозку. Перша фаза повільного сну — засинання. Наступні — поверхневий сон, початок глибокого сну і, власне, глибокий сон. Раніше вважали, що під час повільного періоду ми не бачимо сновидінь, та як пізніше з’ясувалося, вони є, але менш емоційно забарвлені й гірше запам’ятовуються. Швидким (або поверхневим) сном завершується один цикл. Зазвичай після швидкого сну ми ненадовго прокидаємося, змінюємо позу і вступаємо в новий цикл. У період швидкого сну активізуються внутрішні органи, пришвидшується серцебиття, обмін речовин, дихання і спостерігаються швидкі рухи очей. У швидкого сну лише одна фаза — парадоксальний сон, під час якої ми, власне, і бачимо сни. Свою назву він отримав через те, що повільна активність головного мозку змінюється швидкими низькоамплітудними ритмами, як при пробудженні. Проте парадоксально, що при цьому розслабляються всі гладкі м’язи тіла, а м’язи очей, навпаки, починають швидко рухатись. Що ближче до ранку, то довшим стає період швидкого сну, тому під ранок ми бачимо більше сновидінь і активніше рухаємося. Це необхідно для активації організму й підготовки до моменту пробудження2.
Сприйняття часу уві сні
Сприйняття часу, коли ми спимо, може бути спотворене. Тому, коли ми відкладаємо будильник на кілька хвилин, нам ще може здатися, що ми переглянули повноцінний фільм. А коли зовсім вимкнемо його, ризикуємо «відрубитись» і спізнитись всюди, куди можна. Відомий цікавий випадок сновидіння французького вченого XIX століття Альфреда Морі. Він описує сон, де був засуджений до страти на гільйотині. Морі бачив, як його ведуть на страту, як він стоїть перед натовпом і опускається на коліна. І коли холодне лезо торкається його шиї, чоловік прокидається й бачить, що йому на шию упав валик з дивану. Тобто за якісь секунди між ударом валика і пробудженням його мозок створив цілий сюжет3.
Науковий підхід до вивчення сновидінь
Моя бабуся завжди говорила, що корова сниться до хвороби. І скільки себе пам’ятаю, щоразу після сну з коровою я хворіла. Проте в усіх сонниках сновидіння з коровою — хороший знак. І тут одне з трьох: або моя бабця краще знається на сновидіннях, ніж сонники, або це було звичайне самонавіювання, або мій мозок, шукаючи підтвердження словам важливої для мене людини, запам’ятав лише ті випадки, коли хвороба і сон збігалися. Що про це говорить наука? До ХХ століття науковці здебільшого вивчали фізіологічний бік сну. Однією з першиз з’явилася теорія, що сновидіння — результат порушення вогнищ нервових клітин головного мозку в процесі гальмування. Така модель була скоріше фізіологічною й не давала вичерпного розуміння цього явища4. І тільки на початку XX століття за аналіз сновидінь взявся австрійський психіатр Зиґмунд Фройд. У своєму «Тлумаченні сновидінь» він намагається провести паралелі між снами пацієнтів і ментальними проблемами. Для нього сновидіння — дорога до несвідомих і прихованих переживань пацієнта, які в повсякденному житті витісняються чи залишаються непоміченими. Фройд стверджував, що психіка людини через сни намагається зняти напруження, зробити «розрядку» для мозку. Зараз фройдизм, звісно, вважається застарілим підходом до психіатрії, але на той час це був один з небагатьох проявів власне наукового інтересу до снів. У 1953 році вчені з Чиказького університету з’ясували, що рухова активність очей під час швидкої фази сну відповідає періоду, коли людина бачить сни. Це був потужний поштовх для вивчення сновидінь. Дивовижно, що менш ніж за століття вченим уже вдалося навіть створити карту активності мозку уві сні і за нею розуміти, які людина бачить сни. Група японських нейрофізіологів у 2013 році показувала досліджуваним серії картинок і за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії відстежувала місця активації нейронів головного мозку. Так вони з’ясовували, які групи нейронів активує кожна картинка. Під час швидкого сну вчені стежили за активністю мозку досліджуваних і після пробудження могли приблизно описати їхні сновидіння5.
Функції сновидінь
Із основними функціями сну все більш-менш ясно: ми спимо, щоб відновити сили, обробити й перенести накопичену за день інформацію в довготривалу пам’ять. А для чого мозок щоночі ставить нам фільми іноді з таким закрученим сюжетом, що позаздрив би сам Джордж Мартін? Фізіологія зробила значний вклад у вивчення сну, але функції сновидінь досі залишаються відкритим питанням у науковій спільноті. Експериментальних доказів логічності снів немає. Радше навіть навпаки — те, що ми бачимо уві сні, взагалі не можна розглядати як сюжет з певною послідовністю подій. Це скоріше образи, які спонтанно виникають і які мозок сам «укладає» в якусь історію, надаючи їй сенсу. Багато вчених схиляються6,7,8 до думки, що сновидіння допомагають комбінувати отриманий новий досвід із тим, що ми засвоїли раніше, а також реорганізувати так, щоб можна було його застосувати в майбутньому. Ернст Гартман, професор психіатрії та президент Міжнародної Асоціації вивчення снів, дотримується концепції, що під час повільного сну відбувається обробка інформації з короткочасної пам’яті, а у швидкому — зв’язування їх із даними з довготривалої пам’яті, що і може стати сюжетною основою сну9. Цікаве припущення зробив Ерік Гоель, науковець дослідницького центру Аллена Тафтса. Він розглядає свідомість і сни через призму своєї спеціалізації — штучний інтелект. У своїй роботі дослідник займається навчанням штучного інтелекту. Нейромережа, виконуючи одне і те ж завдання знову і знову, може навчитись реалізувати його дійсно добре. Проте вона не зможе робити висновки та узагальнення, які можна було б застосувати в інших ситуаціях. Щоб запобігти цьому, програмісти часто вводять випадкові зміни в дані. Наприклад, тренуючи алгоритм автомобільного автопілота, вносять чорні прямокутники або непов’язані картинки, що закривають частину фотографії дорожнього руху. Як наслідок, нейромережа створює нові зв’язки, щоб обійти ці незначні перешкоди, і продовжує нормально працювати. Ерік Гоель припускає, що сновидіння виконують ту саму функцію, розриваючи нескінченний цикл одноманітних подій, в якому живе людина. Нелогічність образів уві сні створює дисонанс, це допомагає створювати нові зв’язки та асоціації, підтримувати мозок у формі, навіть коли повсякденність не дозволяє нам бути креативними10. Розалінд Картрайт, професорка психології медичного центру Університету Раша, висуває припущення, що сновидіння, які мають навіть віддалений зв’язок з травматичними подіями, можуть мати терапевтичний ефект. А якщо людина позбавлена можливості переживати уві сні свої проблеми — привиди минулого можуть частіше переслідувати її11. Інші дослідження, хоча і не прямо, але підтверджують її гіпотезу. Роботи 2005 і 2013 років показують, що ділянки мозку, які беруть участь в кодуванні та консолідації емоційної пам’яті, сильно активуються під час швидкого сну12,13. Багато авторів14,15,16 припускають, що це необхідно для опрацювання і подолання тяжких емоційних переживань, що турбують людину в реальному житті. Зовсім недавно, у 2019 році швейцарські дослідники опублікували статтю про сни-жахи. У ній показано, що люди, які часто бачать кошмари, мають вищу активність префронтальної кори головного мозку і знижену активність мигдалини (центру страху) при зіткненні зі стресовими ситуаціями наяву17,18.
Чому нам сниться війна?
Багато досліджень в психології проводяться на найдоступніших піддослідних – студентах. Експеримент 2003 році Інституту когнітивних нейронаук Лондона не став винятком. Результати показали, що більшість сновидінь студентів були пов’язані з тим, що відбувалось в день перед сном19. Це стосується не тільки того, що людина бачила на власні очі, а й контенту, який переглядала в інтернеті. Українці щодня бачать війну: хтось у рідному місті, хтось в соцмережах і ЗМІ, хтось прихистив переселенців і слухає їхні історії чи переживає втрату рідних, і абсолютно кожен здригається від сирен. Війна зачепила усіх, і ми не можемо не бачити її уві сні — вона стала частиною нашого життя. І цей мій «віщий» сон на 24 лютого — просто відображення того, чим наповнювався тоді мій день: новинами про накопичення військ на кордоні з Україною, збиранням тривожних валізок для членів родини, інструктажами на роботі. Мозок не може ігнорувати таку масштабну тривогу, що наростала тоді у суспільстві. Думаю, такі «пророчі» сни навідували багатьох українців у той час.
Скільки ще нам снитиметься війна?
Зараз для нас бачити кошмари про війну є не дуже приємною, але нормою. А як буде після перемоги? Як швидко українці знову почнуть бачити уві сні милі нісенітниці? Психологиня Анна Шийчук у своєму інтерв’ю журналу Wonder20 говорить, що після завершення війни або в безпечному місці нічні жахіття ще можуть переслідувати нас певний час. У нормі за кілька тижнів вони повинні припинитись, але все залежить від тяжкості отриманої травми і того, як швидко ми можемо впоратись з нею. Гірша ситуація може бути для учасників бойових дій з посттравматичним синдромом. Дослідження сну ветеранів В’єтнамської війни показало, що навіть в мирний час 52,4% ветеранів продовжували бачити кошмари21.
Що робити, щоб не бачити війну хоча б уві сні?
Поки що ми не можемо викреслити війну зі свого життя, але можемо намагатись зробити все, щоб сон став нашим надійним прихистком від тривог. Насамперед слід дотримуватися загальних рекомендацій для покращення якості сну: провітрювання кімнати, фізична активність протягом дня, комфортна температура, відмова від гаджетів за годину до сну. Якщо наснився жах, важливо зрозуміти, що він закінчився: випити води, обійняти того, с ким спиш. Ще дієвим методом вважається терапія, створена Ісааком Марксом у 1978 році. Він рекомендує придумати альтернативний щасливий кінець історії та повторювати його впродовж дня. Це повинно згасити негативний вплив сновидіння і встановити нові асоціації22. Українці змушені захищатись від жахів війни і уві сні, і наяву. Ми не знаємо, скільки це ще триватиме, тому потрібно турбуватись один про одного і про себе, щоб вистачило сил одного ранку всією країною прокинутись від кошмару під назвою війна.
