Завдяки своїй твердості та стійкості до зовнішніх впливів зуби часто стають єдиним способом встановити особи загиблих у масових катастрофах чи війнах. Разом із Мирославом Гончаруком-Хоминим, доктором філософії за спеціальністю «стоматологія», доцентом кафедри терапевтичної стоматології Ужгородського національного університету, і за сумісництвом сертифікованим спеціалістом у галузі дентальної ідентифікації та представником України з правом голосу в асамблеї Міжнародної організації судової одонто-стоматології IOFOS, з’ясовуємо, як відбувається стоматологічна ідентифікація, коли аналіз зубів надійніший за аналіз ДНК, та як його доводиться використовувати в умовах російсько-української війни.
Важко визначити конкретну дату, коли стоматологічні дані почали використовувати для ідентифікації особи. Ранні криміналістичні записи говорять про те, що приблизно 250 років тому в європейській та американській судовій практиці зважали на особливості зубів (травму чи відсутність зуба), щоб встановити особу. Одним із перших задокументованих застосувань судової стоматології вважається ідентифікація доктора Джозефа Ворена, який загинув у американській Війні за незалежність у 1775 році1. Тоді стоматолог дослідив зуби загиблого, впізнав свою роботу та підтвердив особу Ворена. Але на той час це були радше одиничні випадки. Ширше використання стоматологічна експертиза здобула у XX столітті. Одним із найвідоміших прикладів, мабуть, стала ідентифікація особи Адольфа Гітлера2. Його впізнали за стоматологічними процедурами, що виконувалися при житті. Ідентифікація допомогла розвіяти сумніви щодо смерті фюрера — хоча не завадила розповсюдженню конспірологічних теорій про його нібито втечу до Південної Америки. Ще один гучний приклад — справа Теда Банді наприкінці 1970-х років3. Американський серійний вбивця мав специфічне співвідношення зубів у зубному ряді. Після того як на одній із жертв було знайдено слід від укусу, експертам вдалося підтвердити причетність Банді до вбивства.
1950-ті роки стали часом масового застосування стоматологічної експертизи. Держави розпочали репатріаційні заходи для ідентифікації жертв Першої та Другої світових війн. Завдяки стоматологічній ідентифікації тіла загиблих військових вдалось повернути на батьківщину, підтвердивши їхні особи, які до того вважались невстановленими. Крім двох світових воєн, у другій половині ХХ століття збільшилась кількість масових катастроф — авіатрощ, аварій на залізниці, терористичних атак тощо4,5. Разом із цим зростала і розвивалась судова стоматологія, яка давала відповіді у тих випадках, коли інші способи ідентифікації були безсилі.
Як впізнати людину за зубами
Переважно людина має 32 зуби. Буває і 28, якщо видалені «зуби мудрості». В окремих випадках трапляється й інша кількість. Але в будь-якому разі, наші зуби та щелепи складаються в унікальну формулу, притаманну конкретній людині6.
Характерні особливості зубів можна поділити на природні та набуті. До природних ознак належить кількість і форма зубів, колір зубної емалі, розташування зубів у роті, скупченість, травми тощо. Часто саме природні особливості — наприклад, незвична форма зуба чи нетипове розташування у щелепі — називають унікальними.
Набуті ознаки зазвичай виникають внаслідок лікування. Майже кожному з нас колись пломбували зуби чи лікували карієс. Багато хто має коронки чи імпланти, хтось проходив процедуру лікування кореневих каналів, комусь видалили зуб. Стоматологічні втручання проводяться за протоколами, тому воно не може бути геть унікальним. Але через те, що лікування виконується на різних ділянках, різними лікарями, з використанням різних матеріалів, воно також може нести достатньо інформації для ідентифікації. Разом лікувальні та природні ознаки складаються у специфічний патерн, за яким можна ідентифікувати особу.
Індивідуальні характеристики наших зубів — це один складник надійності стоматологічної експертизи. Інший — це резистентність зубів до зовнішніх факторів впливу. Зубна емаль — одна з найтвердіших тканин в людському організмі. Зубо-щелепний апарат здатний витримувати дію екстремальних умов і довго зберігатися — або, точніше, повільніше змінюватися. Навіть якщо тіло перебувало у воді чи в землі або горіло у вогні, зуби лишатимуться неушкодженими. Саме тому стоматологічна експертиза найчастіше використовується для ідентифікації жертв великих катастроф.
Коли аналіз зубів ефективніший за аналіз ДНК
Ідентифікація жертв масових катастроф відбувається за протоколом Інтерполу, який називається disaster victim identification7. У цьому протоколі передбачені первинні та вторинні ідентифікатори. До первинних належать ДНК, відбитки пальців та зуби. До вторинних — одяг, татуювання, родимки, шрами тощо. Якщо підтверджується хоча б один первинний параметр з унікальною тотожністю збігу, то особа вважається ідентифікованою. Але іноді отримати підтвердження навіть одного первинного ідентифікатора не так легко.
Відбитки пальців — унікальна, але найбільш крихка ознака. М’які тканини найгірше зберігаються у пожежах чи авіатрощах, тож зняти відбитки пальців загиблих часто буває проблематично або неможливо.
ДНК є найточнішим ідентифікатором. У більшості людей — крім однояйцевих близнюків — вона має унікальні характеристики, які дозволяють встановити особу. Але метод ідентифікації за ДНК також є дорогим і технологічно складним8. Він потребує дотримання процедури забору матеріалу та лабораторії для проведення дослідження. Після отримання зразка його потрібно з чимось порівняти. Дуже часто для цього можуть використовувати навіть волосся з гребінця, яким користувалася людина. Але бували випадки, коли, наприклад, маленька дитина чесала цим гребінцем домашнього улюбленця, нікому про це не сказавши. Тоді матеріал не вдавалося використати для порівняльної експертизи.
ДНК дуже чутлива до забруднення9. Коли йдеться про масову катастрофу, наприклад, велику авіатрощу, рештки тіл часто спресовуються або змішуються разом. При сильному ударі частини тіл можуть відриватися та контактувати з іншими. Тоді, беручи зразок ДНК, не можна бути певними, що зібраний фрагмент належить конкретній людині, і саме в цьому специфічному місці він не забруднений. Якщо говорити про одиничні чи масові поховання, то ситуація тотожна, але крім того, часто трапляються випадки забруднення іншими біологічними матеріалами, зокрема тваринного походження. Все це впливає на чистоту дослідження й може призводити до хибнопозитивних чи хибнонегативних результатів.
Тому в складних випадках ідентифікації використовують декілька методів, зокрема і стоматологічну експертизу, що не така чутлива до забруднення та зовнішніх впливів.
Порівняльна та реконструктивна стоматологічна ідентифікація
Стоматологічна ідентифікація має два напрями — порівняльний і реконструктивний.
Порівняльна ідентифікація
Як випливає з назви, вона застосовується тоді, коли ми порівнюємо посмертні дані з прижиттєвими. Посмертні дані збирає експерт, який проводить ідентифікацію. А звідки беруться прижиттєві дані? Найчастіше це медичні записи, рентгенівські знімки, дані комп’ютерної томографії10. Тобто вся та інформація, яка формується під час візиту до стоматолога. Іноді джерелом прижиттєвих даних є свідчення рідних. Наприклад, хтось із родини може описати незвичну форму зуба близької людини, і якщо результати обстеження підтвердять дані, цього вистачить для встановлення особи. Але частіше для остаточної ідентифікації потрібна конкректна медична інформація від стоматологів.
У західних країнах, де діє страхова медицина, існують стандартизовані бази даних зі стоматологічними картками пацієнтів, які можна використати для ідентифікації. Показовим є приклад зі збиттям малайзійського боїнга МН17 у Донецькій області11. На борту рейсу були переважно громадяни європейських країн, і всі вони мали відповідно заповнені стоматологічні картки у себе вдома. Тож після катастрофи нідерландські експерти, що проводили ідентифікацію тіл загиблих, подали запит до страхових компаній, ті — до стоматологій, і так швидко отримали коректні прижиттєві дані, які змогли використати для встановлення осіб.
В Україні, на жаль, не існує єдиного реєстру стоматологічних даних. Сьогодні, коли через повномасштабну війну часто виникає потреба в ідентифікації загиблих, ця проблема постає особливо гостро.
Реконструктивна ідентифікація
Реконструктивна ідентифікація використовується тоді, коли ми не маємо жодного уявлення про особу загиблого і не знаємо, з якими даними нам треба порівняти посмертну експертизу. Такі випадки часто бувають у масових катастрофах відкритого типу. На відміну від катастроф закритого типу — авіатрощ чи аварій із поїздами, — коли точно відома кількість пасажирів та їхні паспортні дані, у відкритих катастрофах дані про загиблих відсутні. Це можуть бути цунамі, землетруси, війни. Прибуваючи на місце подій, експерти не знають, скільки людей загинуло і ким вони були. Тоді збираються всі можливі дані для того, щоб звузити коло пошуку.
Так, наприклад, за зубами можна із точністю до 1–2 років встановити вік загиблої особи12. Особливості будови зубо-щелепного апарату, зокрема щелепних пазух, дозволяють ідентифікувати стать із ймовірністю у 75–95%13. А подивившись на розмірні характеристики зубів, особливості будови кореневих каналів тощо, можемо припустити етнічну належність14. Так експерти отримують конкретніші дані, на які можуть спиратися. Замість того, щоб переглядати прижиттєві дані тисяч зниклих безвісти людей, вони можуть шукати осіб конкретної статі, віку та етнічного походження. Головна мета реконструктивної ідентифікації — зробити порівняльну ідентифікацію ефективнішою.
Судова стоматологія і нові технології
За час свого існування стоматологічна експертиза зазнала суттєвих змін і стала надійним способом ідентифікувати особу. На початку свого існування дослідження зубів іноді давало помилкові результати. Наприклад, раніше у судовій медекспертизі часто покликалися на сліди укусів, як це було у згаданій справі Теда Банді. Але сьогодні нам відомо, що сліди укусів є вкрай ненадійним показником: вони погано зберігаються та можуть бути спотворені — через силу укусу, пошкодження тканин, вплив температури тощо15. У судовій практиці є сумнозвісна справа Роберта Лі Стінсона,16 якого у 1985 році звинуватили у вбивстві на основі слідів укусів на тілі жертви. Двадцять років по тому аналіз ДНК підтвердив хибність звинувачення і спростував провину Стінсона. Він вийшов на волю, провівши 23 роки у в’язниці.
Зараз такі помилки вкрай малоймовірні. Сліди укусів майже не використовуються як доказ, а сама судова стоматологія розвивається та діджиталізується. Зокрема завдяки оцифровуванню медичних карт пацієнтів і тривимірним знімкам зубів надійність і швидкість ідентифікації суттєво зросли. Поява штучного інтелекту стала ще одним важливим фактором, що змінює і вдосконалює стоматологічну експертизу.
Сьогодні експертам вже не потрібно вручну порівнювати прижиттєві та посмертні дані людини, скрупульозно обводячи контури зубів, пульпи чи нервів та шукаючи збіги. Штучний інтелект виконує цю роботу за лічені секунди, знаходячи відповідності у цифровій стоматологічній базі даних. Розвивається і реконструктивна ідентифікація. Вже сьогодні глибинні нейронні мережі здатні визначити вік особи за рентгенівським знімком зубів із дуже незначною похибкою17 Можемо очікувати, що в майбутньому ШІ навчиться ефективно визначати стать та етнічну приналежність, тим самим полегшуючи роботу експертів.
Втім, варто пам’ятати, що алгоритми штучного інтелекту потребують валідації. Класичні методи стоматологічної експертизи були у використанні протягом десятиліть та підтвердили свою відтворювальність і надійність. Зі штучним інтелектом, який з’явився в широкому доступі не так давно, ми ще не маємо цієї впевненості. Це трохи стримує перехід у цифрову еру, але він — невідворотний. Тому вже зараз стоматологи мають вчитися разом зі штучним інтелектом.
Стоматологічна ідентифікація в Україні
Судова стоматологія в Україні оформилась як окремий напрям у 2013 році. У цей час заснували Асоціацію судової стоматології України й прийняли до складу Міжнародної організації судової одонто-стоматології IOFOS18 — організації, яка курує процесом розробки гайдлайнів та формалізацією розвитку судової стоматології на міжнародному рівні. В останні 3–4 роки стоматологічна ідентифікація в Україні набула масового застосування. Причина очевидна — повномасштабна війна, через яку виникло багато випадків складних ідентифікацій загиблих.
Розвиток стоматологічної ідентифікації під час воєн — досить типовий процес. Наприклад, судова стоматологія була важливою частиною ідентифікації жертв сербсько-хорватської війни 1991–1995 років19,20. Європейські країни мають колосальний досвід у судовій стоматології, тож ми можемо і маємо брати його до уваги. Зараз в Україні активно проводять прикладні дослідження в університетах і вирішують конкретні практичні випадки ідентифікації за зубами. Паралельно розвиваються ініціативи, спрямовані на створення баз даних для тих людей, чия професійна діяльність пов’язана з високим ризиком для життя. Це — військові, пожежники, поліціянти тощо. До таких ініціатив належить, наприклад, Dental Front21. Подібні проєкти створюються і на базі науково-навчального центру судової стоматології в Ужгородському національному університеті.
Але головна проблема — це відсутність єдиної бази даних, про яку вже згадувалося раніше. Для створення такого національного реєстру необхідне нормальне функціонування медичної реформи. Нам потрібна система вищого контролю, яка візьме на себе впорядкування стоматологічних даних.
Крім відсутності національного реєстру, маємо ще одну суттєву проблему, а саме некоректне заповнення документації. Адже потрібно не лише зібрати всі документи в одну базу, але й переконатися, що вони заповнені згідно зі стандартом. У 2013 році фундатор української судової стоматології Євген Костенко провів велике дослідження стоматологічної документації в Україні22. Воно показало, що третина карток перебуває не у стоматології, а в пацієнтів удома. Серед тих карток, що були в стоматології, половина заповнена некоректно. Наприклад, порушена хронологія лікувальних процедур або в картці було вказано, що пацієнту проводилась певна маніпуляція, хоча її ознак в ротовій порожнині не було. Як наслідок, дані в цих картках часто не відповідали фактичному стану ротової порожнини людини. Тож використати їх для ідентифікації неможливо.
Варто зазначити, що подібні помилки в заповненні документації трапляються і в інших країнах. Проте цифровізація допомагає принаймні розв’язати проблему зберігання карток вдома — зараз дані про лікування майже завжди оцифровані. Втім, повномасштабна війна вимагає від нас пильнішої уваги до цього питання.
У нещодавній публікації23 описаний випадок, що висвітлює проблеми і складнощі судової стоматології у сучасних українських реаліях. У 2025 році група експертів проводила ідентифікацію загиблого військового, чиє тіло знайшли неподалік лінії бойового зіткнення і яке сильно понівечив вогонь. За збереженими верхньою і нижньою щелепою науковці змогли зафіксувати певні особливості. Наприклад, нижні зуби були сильно скупчені, один із восьмих зубів лежав горизонтально, а у верхньому ряді була помітна відсутність переднього зуба.
Після цього експерти продивилися дані військових частин і знайшли панорамний знімок, на якому були помітні ті самі особливості. З’ясувавши потенційну особу військового, експерти не змогли виявити його медичних записів. Як часто трапляється, цифрової медичної картки просто не було. Тоді для остаточного підтвердження особи вони звернулися до рідних військового, які надіслали запис останнього відеодзвінка. На цьому записі було чітко видно відсутність верхнього переднього зуба та характерне скупчення зубів нижнього ряду. За знайденим панорамним знімком та відеозаписом від рідних врешті вдалося встановити особу.
Ідентифікація загиблої людини — важливий і відповідальний процес. У англомовній спільноті в дискусіях щодо встановлення особи часто використовують фразу «Everybody deserves a name» («Кожен заслуговує на ім’я»). Сьогодні, коли внаслідок російської агресії гинуть військові й цивільні, цей вислів як ніколи актуальний. Для надійної стоматологічної ідентифікації потрібно розширювати застосування технологій, стандартизувати систему ведення медичної документації, навчати лікарів та переймати міжнародний досвід. Тоді ми зможемо віднайти імена наших загиблих.
