З початком повномасштабного вторгнення Росії українці щодня зазнають психологічних навантажень через потік новин про руйнації та вбивства. Хтось втратив близьких і проживає стан горя, а хтось намагається опанувати надмірну тривогу й безсилля. В умовах війни отримання психологічної підтримки й турбота про себе – це необхідність. Людині важливо розрізняти стани, за яких можна звернутися до психолога чи психотерапевта, й помічати симптоми, що вкажуть на проблему, яку допоможе вирішити психіатр.
Як розпізнавати небезпечні прояви чи реакції психіки та на що звертати увагу у виборі спеціаліста, говоримо з медичною психологинею першої категорії, когнітивно-поведінковою терапевткою Вікторією Березовською.
І психологи, і психотерапевти, і психіатри мають справу з психікою людини (психічною діяльністю). Вони допомагають розв’язувати проблеми з психічним здоров’ям.
Психолог підтримує людину у налагодженні відносин із соціумом і сприяє максимальній адаптації до умов та правил певної спільноти й життя загалом за допомогою психологічного консультування.
Доктор психології Рімантас Кочюнас стверджує, що ціль психологічного консультування – «допомагати клієнтові усвідомлювати, що відбувається в його житті. А ще – підтримувати людину у досягненні поставлених цілей (на основі усвідомленого вибору) при розв’язанні проблем емоційного й міжособистісного характеру».
До прикладу, людина не вміє відмовляти, намагається бути «хорошою» для всіх, ставить свої потреби нижче, аніж, скажімо, прохання керівника залишатися довше на роботі. Така життєва позиція змушує людину страждати. Тоді психолог пропонує клієнтові навчитися говорити «ні», «пропрацювати» питання особистих кордонів і наводить ситуації, в яких ці кордони можна відстоювати.
Психотерапевт допомагає клієнтові вирішувати особистісні, екзистенційні й ціннісні проблеми. А також – ідентифікувати свої почуття, регулювати емоційний стан, розпізнавати внутрішньоособистісні конфлікти, бажання й цілі, які бувають протилежними одне до одного, але однаково важливими. Наприклад, людина має травму, що заважає вибудовувати довірливі стосунки. Це може бути неможливість перебувати довго у близьких стосунках з коханою людиною. Відвідуючи сесії психотерапевта, клієнт пізнає себе й «навчається» створювати довірливі стосунки саме з терапевтом. Після цього клієнт може перенести цей досвід в особисте життя, на інші стосунки. Психотерапевт також працює з депресією легкого ступеню важкості (наприклад, з допомогою когнітивно-поведінкової психотерапії), панічними атаками, тривогою, надмірним гнівом, нестійкістю емоцій, страхами.
Психіатр працює з розладами психіки та поведінки й лікує не лише важкі стани психіки, за яких людина може, до прикладу, бачити галюцинації, чути голоси, марити або бути одержимою нав’язливими чи надцінними ідеями (це хибні й нелогічні переконання, що супроводжуються дуже високим емоційним напруженням), а й оздоровлює психічні хвороби різного ступеню важкості. Функції психіатра: діагностика, лікування, профілактика розладів психіки.
Психіатр дивиться на людську психіку крізь призму медицини. Спочатку спілкується з пацієнтом та спостерігає за ним, потім встановлює діагноз, виходячи з сучасних класифікацій розладів (МКХ–10, МКХ–11 та DSM–5).
Також психіатр досліджує, як у кожному окремому випадку призначити найвідповідніші препарати, щоб полегшити страждання людини. Наприклад, у пацієнта діагностовано обсесивно-компульсивний розлад. Це розлад, за якого людина має нав’язливі думки (обсесії), що завдають страждання. Опановувати обсесії хворий намагається через нав’язливі дії (компульсії). Отож, людина вимушена безперестанку повторювати певні дії, щоб хоч якось зменшити емоційне напруження й тривогу. Такими діями можуть бути, наприклад, багаторазове прибирання свого помешкання замість походу на роботу або миття рук аж до крові, виривання волосся чи інші способи самопошкодження.
«Умовно здорові» люди теж застосовують ці захисні механізми психіки для зменшення тривоги: перевіряють, чи замкнені двері, чи вимкнена праска. Проте у випадках «здорової реакції» ці дії є нормальними, доречними й не визначають вибір людини: мити підлогу зараз чи відкласти прибирання, якщо є більш нагальні справи. А перевіривши двері й праску, людина спокійно йде на роботу.
Коли варто звернутися за психологічною допомогою?
Почнемо з того, що наявності бажання отримати психологічну підтримку й «розібратися в собі» вже достатньо, аби йти до психолога. Так, психолог працює з умовною нормою, тобто з проблемами, які вирішуються за допомогою психологічного консультування.
А за появи специфічних симптомів (мігрень, прискорене серцебиття, тремор рук, «комок» у горлі), котрі можуть вказувати на виникнення хвороби, людині варто звертатися до сімейного лікаря й отримувати направлення на огляд у лікаря-психолога з медичною освітою.
Зазвичай до психолога (із закінченою вищою освітою за спеціальністю «психологія») звертаються з такими складнощами, як проблеми в спілкуванні, невпевненість у собі, життєві труднощі, сімейні чи робочі конфлікти, стрес та емоційне виснаження, легкі порушення сну. Також психолог допомагає, наприклад, вибудовувати стратегії досягнення цілей, готуватися до співбесід або змінювати ставлення до певних ситуацій.
Перед початком психологічної роботи може виникнути спротив й здаватися, що в процесі роботи психолог знайде щось таке, що не дуже сподобається людині, яка вирішила поділитися проблемою. В умовах війни психологічні проблеми людей не змінюються, але додаються нові, їхня важкість і частота посилюється, тож варто працювати з психологом (якщо запит має «зовнішній», соціальний характер) чи психотерапевтом (якщо проблема переходить на внутрішньоособистісний рівень). Психологічна «робота» над собою значно покращує стан психіки та якість життя.
Які бувають психологи?
Обираючи психолога, слід орієнтуватися на те, з якими запитами він працює. Запит – це причина, котра спонукає людину звернутися за психологічною допомогою. Якщо ви служите у війську чи маєте близьких серед військових, то варто звернутися саме до військового психолога. Онкохворим та їхнім родичам допомагають онкопсихологи. Також є практичні (вони мають приватну практику чи працюють у школах, дитсадках, на підприємствах) і соціальні психологи (проводять тренінги й консультації у соціально-психологічних центрах, громадських та державних організаціях, у закладах соціальної реабілітації та виправних установах).
Окремо виділяють медичних психологів, які працюють переважно в закладах охорони здоров’я та спеціалізуються на психологічній діагностиці (проведенні психологічних тестів) й психопрофілактиці (заходах, що забезпечують психічне здоров’я). Медичні психологи можуть проводити реабілітацію хворих, наприклад, після інсульту або кульових поранень. Застосовуються нейропсихологічні вправи на відновлення когнітивних функцій (пам’ять, увага).
Тривожні «маячки» психіки або коли слід пройти огляд у психіатра?
Якщо психолог розуміє, що проблему не вирішити лише консультаціями, то спрямовує людину до психотерапевта чи психіатра. Наприклад, клієнта понад місяць турбує поганий сон, а вправи з релаксації та медитації не допомагають.
Людина також може самостійно звернутися до психіатра, якщо її турбують панічні атаки, тривале безсоння або надмірна сонливість, зорові чи слухові галюцинації, постійна відсутність апетиту чи переїдання, стійко пригнічений настрій без наявних причин, проблеми з контролем агресії, зловживання алкоголем та наркотиками, чи, наприклад, суїцидальні думки.
Психіатр лікує психічні розлади не лише медикаментами, а й може так само надавати психотерапевтичну допомогу за наявності відповідної освіти. Його основне завдання – перевести пацієнта до стану психічного благополуччя.
Зазвичай перші симптоми психічної хвороби людина помічає самостійно, а також їх можуть побачити її близькі. Найчастіше пацієнт проходить медичне лікування (амбулаторно чи стаціонарно) й паралельно відвідує сеанси психотерапії, як, наприклад, при роботі з посттравматичним стресовим розладом.
З причинами та внутрішньоособистісними конфліктами, що призвели до «нездорових» психічних станів, працюють психотерапевти.
Як психотерапевти «лікують» психіку?
Пройшовши діагностику психічного стану в медичного психолога й інших лікарів (наприклад, МРТ головного мозку, спеціальні аналізи), й отримавши підтвердження, що симптоми не пов’язані з фізіологічними факторами, людина отримує рекомендацію звернутися до психотерапевта (якщо рівень порушення адаптації пацієнта до побутового й соціального життя є легким та помірним).
Психотерапевт не призначає ніяких препаратів, одначе також «лікує» клієнтів, використовуючи один або поєднання кількох методів психотерапії.
Це немедикаментозні методи, – переважно у формі розмови чи навчання (тривалістю в середньому 60 хвилин), психологічні вправи, ігри, відігравання емоцій, психогімнастика (рухова експресія для зняття емоційної напруги) й інші релаксаційні методи.
Підходи психотерапії підбираються індивідуально залежно від проблеми, що непокоїть клієнта.
Тривалість надання психологічної й психотерапевтичної допомоги залежить від ступеню вираженості проблеми й психотерапевтичного методу, що застосовується.
Іноді може бути достатньо 2–5 консультацій у психолога. А психотерапія буває короткостроковою (не перевищує 10 сесій) й довгостроковою. То ж психотерапевт працює з клієнтом від 5–6 зустрічей до кількох років регулярних сеансів (в середньому від 10 місяців). У таких методах, як, наприклад, психоаналіз люди працюють з психоаналітиком роками.
Завданням психотерапевтичної роботи може бути допомога клієнтові: підвищити усвідомлення своєї психічної проблеми, пізнати «реального» себе, «звільнити» клієнта від проявів симптомів і афектів, а також – адаптація до умов життя й правил соціуму, реалізація особистісного потенціалу (самоактуалізація) й розвиток самостійності.
Як стають психотерапевтами й навіщо «психологи ходять до психологів»?
Для отримання спеціалізації психотерапевта психолог, закінчивши повну вищу освіту з психології, має пройти додаткове навчання одному з методів психотерапії.
Що стосується психіатрів, лікарів-психотерапевтів та медичних психологів (лікарів-психологів), то вони зобов’язані мати вищу медичну освіту й ґрунтовні знання в галузі загальної медицини, психопатології та психіатрії. Для того, щоб працювати з психічною патологією, слід розуміти, що таке психічна «норма».
Клієнт має право отримувати доступ до інформації про закінчення спеціалістом вищої психологічної або медичної освіти (дипломи, сертифікати й інші документи про наявність кваліфікації).
Усі практикуючі психологи й психотерапевти повинні проходити особисту психотерапію, мати більш досвідчених наставників (супервізорів) і регулярно аналізувати з колегами «історії хвороб» клієнтів (інтервізійна підтримка). Це потрібно спеціалістам для того, щоб перебувати у стані «психічного балансу», а також – формувати комплексний погляд на процес психотерапії та лікування клієнтів. Все, що відбувається у психологічному кабінеті, супервізійних та інтервізійних зустрічах колег-психологів, є конфіденційним.
Як знайти «свого» спеціаліста з психологічної допомоги?
Зараз багато психологів працює онлайн. Маючи потребу отримати психологічну підтримку або покращити емоційний стан, людина може самостійно шукати психолога або скористатися рекомендаціями.
Якщо ж проблема набуває хронічного характеру, і вже помітні якісь симптоми, як-от: безсоння (стійке порушення сну), оніміння кінцівок чи тривала відсутність апетиту, слід звернутися до свого сімейного лікаря й отримати направлення до психотерапевта чи психіатра. Після оцінки психічного стану вам за потреби призначать лікування препаратами або психотерапію.
Як діяти у критичних ситуаціях?
За важких станів порушення психіки, які можуть загрожувати життю людини або її оточення, слід викликати психіатричну бригаду (щоб викликати спеціалізовану психіатричну бригаду користуйтесь загальними правилами виклику швидкої медичної допомоги). Це можуть бути, наприклад, важка клінічна депресія, коли людина не проявляє ніякого інтересу до життя й фізично не може встати з ліжка, суїцидальні спроби (дії, що можуть призвести до смерті) чи психози (людина не здатна адекватно сприймати реальність, можлива поява галюцинацій, змінюються відчуття й мислення, втрачається критичність оцінки подій, з’являються марення, маячення). У таких випадках людина потребує стаціонарного лікування й цілодобового нагляду.
У ситуаціях, коли людина спробувала вчинити самогубство, чи, перебуваючи у стані зміненої свідомості, заподіяла шкоду собі або іншим, окрім виклику чергової психіатричної бригади, викликають поліцію, щоб протокольно зафіксувати стан та дії, що призвели інциденту. В українському законодавстві є пункт, що дозволяє людині відмовлятися від будь-якої психіатричної допомоги, за винятком випадків її надання в примусовому порядку, що передбачені законом. Наприклад, якщо психічно хвора людина вчинила злочин або її психічний стан становить небезпеку для неї чи інших (спроби самогубства підпадають під невідкладну примусову госпіталізацію).
Людська психіка потребує щоденної турботи. Навіть просте психологічне консультування значно покращує якість життя, й дає простір для самостійного аналізу життєвих обставин і прийняття правильних рішень. А за допомогою індивідуальної чи групової психотерапії (у тому числі психосоціального супроводу соціального працівника, якщо це потрібно) люди, які мають психічні хвороби, можуть успішно опанувати свій стан й інтегруватися у свою спільноту.
Слід розуміти, що залежно від особливостей й ступеню важкості розладів їх лікують як медикаментами, так і психотерапією. Важливо дотримуватися правил психогігієни, вести активний спосіб життя, турбуватися про свій емоційний стан, щоб знизити ризики виникнення психічних розладів. І не варто боятися зіткнутися зі своїм внутрішнім світом у кабінеті спеціаліста по роботі з психікою, розбиратися в собі й намагатися жити повноцінним життям, наскільки це можливо, навіть в умовах війни.
Ця публікація створена за підтримки Європейського фонду підтримки демократії (EED). Її зміст не обов’язково відображає офіційну думку EED. Відповідальність за інформацію та погляди, висловлені в цій публікації, повністю несе автор(и).
