У квітні 2024 року Міністерство охорони здоров’я України повідомило на своїй фейсбук-сторінці про зростання захворюваності на кашлюк1. Протягом січня та лютого у нашій країні було зафіксовано 515 випадків захворювання, тоді як за аналогічний період минулого року було зареєстровано лише 27 випадків. Більшість хворих — це діти (95,9%), переважно дошкільного та раннього шкільного віку.
Що таке кашлюк
Кашлюк, або, як його ще називають, коклюш, викликає бактерія Bordetella pertussis (паличка Борде-Жанґу). Це дуже заразне захворювання, яке поширюється повітряно-краплинним шляхом при кашлі чи чханні. До появи вакцини у 1940-х роках кашлюк був однією з основних причин дитячої смертності2.
Бактерії Bordetella pertussis пошкоджують дихальні шляхи, виділяючи токсини3. Найвиразніша ознака захворювання — періодичний спазматичний кашель з характерним свистом під час вдиху. Ось тут можна послухати, як «звучить» кашлюк.
Хворий заразний протягом 4–5 тижнів від початку появи симптомів4. Підлітки й дорослі переважно мають слабовиражені ознаки захворювання. Тому малюки часто заражаються від своїх старших братів і сестер, батьків чи інших доглядальників, які можуть навіть і не здогадуватися, що у них кашлюк5.
Симптоми зазвичай з’являються через 7–10 днів після інфікування6. Лікарі виділяють три періоди перебігу кашлюка. Перший з них — катаральний. Захворювання нагадує звичайне ГРВІ: нежить, слабкий кашель, незначне підвищення температури. Тому запідозрити кашлюк на цьому етапі досить складно.
За 1–2 тижні настає наступний період — спазматичний. Власне, тоді з’являється або значно посилюється кашель — нападоподібний і виснажливий. Епізоди кашлю можуть закінчуватися блюванням. Найчастіше він дошкуляє вночі. За 1–6 тижнів починається період реконвалесценції (одужання). Хворий рідше кашляє, напади слабшають. Проте одужання може тривати довго — до 6 місяців.
Якщо діагноз кашлюка встановлений протягом перших тижнів хвороби, лікарі призначають антибіотикотерапію. Вона може запобігти ускладненням та зменшити заразність пацієнта. Проте після третього тижня антибіотики не допомагають, бо бактерії вже немає в організмі. Але спричинені нею пошкодження дихальних шляхів продовжують викликати виснажливий кашель.
Чому кашлюк небезпечний
Найбільш небезпечним це захворювання є для немовлят. Згідно з даними Центрів з контролю та профілактики захворювань в США (CDC), третина малюків до 1 року, які захворіли на кашлюк, потребують госпіталізації. Що молодша дитина, то більша ймовірність стаціонарного лікування.
Серед госпіталізованих немовлят 2 з 3 (68%) мають апное (тимчасову зупинку дихання); 1 з 5 (22%) — пневмонію; 1 з 50 (2%) — судоми; 1 з 150 (0,6%) — енцефалопатію. Одна дитина зі ста госпіталізованих пацієнтів, на жаль, помирає7.
Старші діти та дорослі також можуть мати ускладнення кашлюка, які зазвичай є менш серйозними і не загрожують життю. Проте вони теж вкрай неприємні: це переломи ребер, пневмонія, різке схуднення, нетримання сечі та втрата свідомості.
Як запобігти кашлюку
Від кашлюка захищає щеплення. У країнах з високим рівнем вакцинації найчастіше хворіють немовлята, які ще не встигли пройти повний курс щеплення, або підлітки і дорослі, чий поствакцинальний імунітет з часом ослабився8. В Україні, згідно з національним календарем профілактичних щеплень, всі діти мають отримати чотири дози вакцини — у віці 2, 4, 6 і 18 місяців9.
Також МОЗ рекомендує зробити щеплення майбутнім матерям у термін від 16 до 32 тижня вагітності. Це необхідно для того, щоб немовля отримало від матері антитіла проти кашлюка, які будуть його захищати до першої вакцини у два місяці. Також можна додатково дотримуватися стратегії «кокона», коли всі, хто контактує з новонародженою дитиною, щеплені.
Зараз використовуються два типи вакцин від кашлюка. АКДП (адсорбована коклюшно-дифтерійно-правцева вакцина) містить вбиті цілі клітини збудника кашлюка. Тоді як АаКДП містить безклітинні (ацелюлярні) кашлюкові компоненти, зокрема, знешкоджений токсин кашлюка. В Україні для вакцинації дітей на першому році життя можуть використовуватися вакцини як з ацелюлярним (АаКДП), так і з цільноклітинним (АКДП) кашлюковим компонентом10.
Обидва типи вакцин є ефективними і безпечними. Проте ВООЗ рекомендує країнам, де використовується АКДП, не переходити на АаКДП11. Ця позиція ґрунтується на дослідженнях, які свідчать про більш тривалий імунітет (щонайменше 6 років) після щеплення АКДП. Тоді як країнам, де застосовують АаКДП, необхідно розглянути можливість введення додаткової (бустерної) дози.
Історія вакцин: цільноклітинна чи ацелюлярна
У 1939 році американські науковиці Перл Кендрік та Ґрейс Елдерінґ розробили високоефективну цільноклітинну вакцину від кашлюка12. У 1940-х роках Кендрік та Елдерінґ об’єднали в одному препараті вбиті клітини кашлюка з дифтерії та правця. Так команда створила першу вакцину АКДП, яку почали широко застосовувати в США. Завдяки щепленню на початку 1980-х років кількість випадків кашлюка зменшилася в країні у 150 раз.
Проте батьки, забувши про смертельну небезпеку захворювання, почали занадто перейматися побічними ефектами. Цільноклітинні вакцини проти кашлюка, крім місцевого запалення та підвищення температури, які притаманні багатьом щепленням, інколи викликали і надзвичайно рідко — шокоподібний стан (гіпотонічний гіпореспонсивний епізод). Гіпотонічно гіпореспонсивний епізод проявляється як раптова поява м’язової слабкості та зниженої чутливості; його середня тривалість становить 6–30 хвилин13. Ці побічні ефекти (і фебрильні судоми, і гіпотонічний гіпореспонсивний епізод) є тимчасовими доброякісними станами, які минають самостійно без лікування та не є небезпечними для дитини.
Також у невеликої кількості дітей спостерігалися неврологічні порушення. Пізніше дослідники довели, що вони не були пов’язані з вакцинацією, але репутаційна шкода вже була незворотна14. Антивакцинаційна кампанія організації Dissatisfied Parents Together (Незадоволені батьки разом) призвела до того, що тисячі батьків почали відмовлятися від щеплення15. До речі, згодом Dissatisfied Parents Together стали National Vaccine Information Center (Національним інформаційним центром щодо вакцин), який донині залишається основним джерелом дезінформації про вакцини в США.
Тим часом японський вчений Юджі Сато працював над створенням ацелюлярної вакцини проти кашлюка. У 1974 році він зі своєю командою розробив вакцину, яка містила два антигени: кашлюковий анатоксин (РТ) і (FHA). Вона виявилася достатньо ефективною, хоча й менше, ніж цільноклітинні вакцини. Інші країни запозичили підхід японських вчених і теж започаткували розробки подібних ацеллюлярних вакцин, в деяких випадках додаючи інші антигени.
Чому зростає захворюваність?
Спалахи кашлюка циклічні, вони відбуваються кожні три-чотири роки. Востаннє захворюваність зростала у 2020 році. Тому черговий спалах у 2024 році в Україні є очікуваним. Проте йому сприяє недостатній рівень охоплення щепленням. За даними Центру громадського здоров’я МОЗ, у 2023 році лише 83,4% дітей у віці до року отримали три дози щеплення проти дифтерії-правця-кашлюка16. А для того, щоб сформувати , мають бути вакциновані понад 95% дітей17.
Наразі захворюваність зростає не тільки в Україні, але й у багатьох інших країнах. Зокрема, у Філіппінах, Китаї, Нідерландах, Великій Британії, Іспанії, Греції, США, Австралії18. Спалахи відбуваються навіть у регіонах з високим рівнем вакцинації. До прикладу, в Чехії кількість випадків кашлюка досягла найвищого рівня з 1960-х років. За даними Державного інституту громадського здоров’я (SZU), в період з 1 січня до 5 травня 2024 року в країні було зареєстровано 12 239 випадків кашлюка19. Найбільше з них припадає на вікову групу 15–19 років.
На думку вчених з Агенції безпеки здоров’я Великої Британії (UK Health Security Agency), є кілька можливих причин спалахів кашлюка в країнах з високим охопленням щепленнями20. По-перше, це може бути пов’язано з покращенням діагностики, що призводить до виявлення випадків зі слабкими симптомами, які раніше не потрапляли в медичну статистику. По-друге, поширення кашлюка може бути викликано швидшим ослабленням захисту після використання вакцин з ацелюлярним кашлюковим компонентом (АаКДП).
Захворюваність на кашлюк почала зростати, починаючи з 1980-х років21. Саме тоді більшість країн з високим рівнем доходу перейшли на використання вакцин з АаКДП. Також змінилася вікова структура хворих. У довакцинаційну еру кашлюк був хворобою немовлят. Тепер у розвинених країнах це переважно підлітки, як у Чехії. Проте для них кашлюк теж може бути важким захворюванням. До того ж старші діти і дорослі є потенційним резервуаром зараження невакцинованих немовлят віком до двох місяців.
Наразі таке пояснення спалахів кашлюка є гіпотезою, яка потребує подальших досліджень. Тим часом дуже важливо вакцинувати дітей згідно з календарем профілактичних щеплень. Кашлюк дійсно повертається, тому варто захистити найвразливіших серед нас.
