Як птахи вирішують квартирне питання і навіщо їм старі дерева і в яких дуплах ховаються папуги? Розповідає Наталія Атамась у книжці «Пташина історія», яка вийшла у видавництві «Віхола».
Квартирне питання у птахів — справа дуже серйозна. У дуплогніздних качок, наприклад, дупло має вмістити чималу самку та кладку із 7–12 яєць. Таких дупел насправді не так уже й багато, і це призводить не тільки до гніздування качок у дірках туалетів. В американської деревної качки — каролінки (Aix sponsa) процвітає гніздовий паразитизм, коли самки, які не змогли знайти апартаментів під гніздо, просто залишають своїх дітей у дуплі щасливої квартировласниці. У деяких деревних качок у дуплі, крім власної кладки, таким чином опинялося до 50 чужих яєць, зокрема й інших дуплогніздних видів, як-от креха жовтоокого (Lophodytes cucullatus). Звісно, качка не може опікуватися такою величезною кількістю пташенят, і доводиться кидати гніздо. Тому одна з умов правильної квартири — потаємне розташування, аби не занадто багато безхатьків понав’язувало своїх яєць господарю.
Коли качка-невдаха не змогла підкинути дітей до житлової площі особин свого виду чи інших качок, то її яйця можуть опинитися в дуплі сови. При цьому качка без вагань викидає яйця господині геть. Наприклад, мешканка Північної Америки сова сплюшка північна (Otus asio) висиджує приймаків і навіть намагається їх годувати. Уже за добу-дві після вилуплення каченят рідна мати з’являється під дуплом і забирає дітей із собою.
Деякі дупла розташовані на досить значній висоті, у лісі, за багато метрів від води — у ситуації з дефіцитом житла не будеш надто перебірливим. Маленьким дводенним каченятам необхідно вибратися з дупла, яке може бути розташоване на висоті до 20 метрів, і стрибнути на землю. Відео із цими карколомними стрибками неодмінно дивують глядачів ютубу.
Гніздовий паразитизм деревних качок спричинено нестачею квартир, яка за своїми масштабами й наслідками схожа на велику житлову кризу 1920-х у радянській імперії, що супроводжувалася бійками, сварками, доносами, «уплотнєнієм» і справжніми квартирними війнами.
Первинний і вторинний ринок дупел
Дупло — прекрасне захищене житло, не кожен хижак зможе знайти й дістатися самки та її малюків. Усі птахи, що гніздують у дуплах, поділяються на дві великі групи: «будівельники» та «квартиранти». З «будівельниками» зрозуміло — у наших лісах і парках це передусім дятли, хоча й деякі синиці можуть своїми крихітними дзьобиками проколупати в напівгнилій деревині якогось пенька нішу-напівдупло, достатню для розміщення гнізда. «Квартиранти» ж оселяються у готових домівках, які надають старі дуплясті дерева та «будівельники». Наприклад, серед 84 північноамериканських видів, що гніздують у дуплах, 26% користуються природними дуплами, 32% — це «будівельники», а ще третина (37 %) — це види, які повністю чи частково залежать від їхньої праці.
Ось чому так важливо зберігати старі ліси, а в них — старі дуплясті дерева. Те саме стосується й міських парків і лісопарків, у яких міські служби «Зеленбуду» часто воліють позбутися старих «аварійних» дерев. А це не тільки багатоквартирний дім, який рятує під час нескінченної житлової кризи десятки птахів, а і їдальня для птахів-«будівельників», насамперед дятлів, які забезпечують житлом безліч
дуплогніздників лісопарку.
Між видами-«квартирантами» відбуваються запеклі сутички за житло. Шпаки виганяють зі шпаківень горобців хатніх. Горобці хатні безжально викидають із гнізд яйця та вбивають пташенят ластівок. Зміни клімату призвели до того, що у синиці великої терміни розмноження почали збігатися з термінами іншого дуплогніздного виду — мухоловки строкатої (Ficedula hipoleuca). У деякі особливо теплі роки агресивні й запальні синиці великі в боротьбі за житло вбивають близько 10% самців мухоловки.
А «будівельники» — самі собі господарі у своїй хаті. От, скажімо, дятел чорний, або жовна чорна (Dryocopus martius). Це один з найгарніших птахів київських лісопарків зі старими деревами, передусім Голосіївського. Великий вугільно-чорний птах з яскраво-червоною шапочкою харчується личинками великих жуків, які ховаються під корою мертвих засохлих дерев. Іноді в лісі можна зустріти величезне сухе й у прямому сенсі «голе» дерево — кора знята від верхівки до землі й величезними купами лежить навколо стовбура. Це робота міцного дзьоба птаха. Жовна також робить великі доволі помітні дупла з видовженими, майже прямокутними отворами. Лісові куниці непогано знаходять і запам’ятовують такі дупла, і тому жовні треба щороку будувати собі нову «квартиру», аби убезпечити родину від нічного візиту розбійників.
За рахунок великих дупел жовни в помірних широтах вирішити житлову проблему можуть сичі волохаті (Aegolius funereus), галки (Corvus monedula), кажани, шершні та симпатичні лісові ссавці — вовчки. Значно складніше доводиться великим птахам-дуплогніздникам у тропіках.
Ось велика родина птахів-носорогів. П’ятдесят вісім видів цих величних птахів мешкають в Африці та Азії, і всі вони гніздують у дуплах. Птахи ці великі, дупла також потрібні чималенькі. Аби убезпечити самку й виводок, самець замуровує їх у «квартирі», цементуючи вхідний отвір глиною та залишаючи тільки невеличку дірочку для їжі. У більшості видів птахів-носорогів самка та діти таким чином повністю залежні від самця, а в деяких випадках — також від особин-«помічників», молодих самців, які не розмножуються, але допомагають годувати виводок.
Особливо не пощастило рідкісному шоломодзьобому калао (Rhinoplax vigil), що мешкає в Таїланді та Індонезії. На відміну від інших птахів-носорогів, він має дзьоб, частина виросту-рога на якому — це тверда кератинова структура. Її використовують для виготовлення настільних прикрас і різьблення декоративних фігурок. На чорному ринку нелегальні перекупники з Китаю за голову самця дорослого калао дають гроші, яких вистачить, аби жити кілька місяців бідній місцевій родині. І прирікають не лише самця, а і його самку та єдине дитя на смерть. Бо самка калао робить кладку раз на рік, п’ять місяців сидить замурована разом із пташеням у дуплі, а також линяє в ньому, втрачаючи всі пера та здатність літати. Увесь цей час їх годує винятково самець. Куля або сітка браконьєра разом з ним убиває всю родину. Не дивно, що калао, який і без того потерпав від вирубки старих лісів з дуплами під плантації пальмової олії, швидко опинився в міжнародному переліку рідкісних видів у категорії «під критичною загрозою». Дім-фортеця стала для цього виду смертельною пасткою.
Ще одна група, яка критично залежить від наявності дупел, — папуги. У деяких видів квартирне питання піддає випробуванням найсвятіше, те, чим уславлені ці птахи, — подружню вірність. Знайомтеся: папуга зелено-червоний (Eclectus roratus), мешканець вологих тропічних лісів Папуа-Нової Ґвінеї. Це один з небагатьох видів, у якого самці чітко відрізняються від самок. Дами — червоно-пурпурові, а джентльмени — яскраво-зелені.
Гніздове дупло цих птахів має відповідати купі умов. Воно мусить бути велике, аби вмістити весь виводок із самкою аж до вильоту пташенят. Має розташовуватися не просто на великому дереві, а на верхівці найвищого на цій ділянці лісу. Тільки таке розташування дупла забезпечить велику кількість сонячного світла й захист від деревних хижаків, передусім пітонів. Як ви розумієте, у лісі таких «квартир» обмаль. За них точиться запекла боротьба. Самка в парі має головне завдання: усі одинадцять місяців сезону бути при гнізді та в будь-який спосіб охороняти правильне дупло від конкуренток. Саме тому вона така яскрава — це сигнал іншим самкам, що місце зайняте. А самець у цей час має забезпечувати кормом, насамперед фруктами, самку й виводок. Його зелений колір — маскувальний у тропічному лісі. Проблема в тому, що одного самця на прогодування дружини й дітей не вистачає. Тому самка «дружить» з трьома-сімома самцями, і кожен її годує, сподіваючись, що діти у виводку саме його. У кожного самця в лісі на утриманні перебуває від трьох до п’яти власниць дупла, з якими він парувався і в яких теоретично можуть бути діти від нього.
Але це ще не все. Дефіцит дупел призводить до досить рідкісного у птахів явища — інфантициду, коли самка може вбити власних дітей. У випадку цього папуги — суто дітей чоловічої статі. Річ у тому, що вже в перші години вилуплення маленькі самці й самки відрізняються за кольором. А дівчатка у цього виду зростають приблизно на сім днів швидше за хлопців. Якщо матері дісталося погане дупло, таке, що заливається тропічними дощами, це може знищити кладку та пташенят. І тому власниця «нехорошої квартири» пришвидшуватиме вихід усього виводка з дупла, вбиваючи пташенят-самців, що відстають у розвитку.
Що й казати, кляте квартирне питання псує не тільки людей.
