У 2023 році через викиди парникових газів наша планета нагрілася на 1,36°C порівняно з доіндустріальним періодом (1850–1900 роки), а останні 10 років є найтеплішими за всю історію спостережень1. Отже, людство наближається до показника в 1,5°С, встановленого Паризькою кліматичною угодою 2015 року. Тоді держави взяли на себе зобов’язання досягти мети «утримання підвищення глобальної середньої температури значно нижче за 2°C порівняно з доіндустріальним рівнем і продовження зусиль щодо обмеження підвищення температури до 1,5°C порівняно з доіндустріальним рівнем, визнаючи, що це значно зменшить ризики та наслідки зміни клімату»2.
Поріг у 2°C, визначений як прийнятний Паризькою кліматичною угодою, може бути зависоким. Міжурядова група експертів зі зміни клімату ООН вказує на те, що перетин межі в 1,5°C загрожує серйозними наслідками, зокрема більш частими та сильними посухами, а також періодами екстремальної спеки чи опадів. Щоб обмежити глобальне потепління до 1,5°C, викиди парникових газів повинні досягти максимуму не пізніше 2025 року та скоротитись на 43% до 2030 року3. Навряд чи ця амбітна мета буде досягнута. Ба більше, за оцінкою незалежного наукового проєкту Climate Action Tracker, об’єм викидів, які були визначені на Конференції ООН зі зміни клімату 2023 року (COP 28) як цільові, призведуть до потепління на 2,5°C до кінця сторіччя4.
Точка неповернення
Сьогодні політичні рішення щодо глобального потепління ухвалюють на основі бачення кліматичних змін як лінійних та поступових. Проте останнім часом деякі вчені, зокрема Девід Армстронґ Маккей і Тімоті Лентон з Ексетерського університету, говорять про можливість різких, раптових і незворотних змін, які називають переломними моментами (tipping points)5. Переломний момент — це точка, в якій система реорганізується, набуваючи нового стабільного стану. Уявіть, що штовхаєте м’яч вгору до центру гойдалки-балансира. Коли м’яч докотиться до середини, гойдалка різко перехилиться в інший бік.
Переломні моменти можуть призвести до небезпечної та масштабної шкоди людям і природі, яку неможливо «відкотити назад». Вони провокують руйнівний ефект доміно, запускаючи та підсилюючи інші негативні зміни, зокрема ставлять під загрозу цілі екосистеми та нашу спроможність вирощувати основні сільськогосподарські культури. Переломні моменти небезпечні для людства, оскільки можуть призвести до масового переселення, військових конфліктів, політичної нестабільності та економічних проблем.
На початку 2000-х років серед вчених був консенсус щодо того, що більшість переломних моментів можуть бути досягнуті у разі підвищення глобальної температури на 4°C6. Однак тепер вважається, що цей поріг є набагато нижчим — 1,5°C. Міжурядова група експертів зі зміни клімату у звіті «Climate Change 2023: Synthesis Report» попереджає, що загрози, пов’язані з переломними моментами, переходять до групи високого ризику при потеплінні на 1,5–2,5°C і до дуже високого ризику при потеплінні на 2,5–4°C7.
Деякі науковці вважають, що переломні моменти можуть відбуватися вже зараз, за теперішнього рівня глобального потепління. У 2023 році група з понад 200 дослідників з 26 країн під керівництвом Тімоті Лентона опублікувала звіт «Global Tipping Points»8. Його створили за фінансування Фонду Землі (Bezos Earth Fund).
Вчені визначили 5 компонентів біосфери та геосфери, які вже зараз піддаються ризику переломних моментів (переломні елементи)9. Це Гренландський льодовиковий щит, Західноантарктичний льодовиковий щит, коралові рифи, (AMOC) та вічна мерзлота. Якщо у 2030-х роках температура перевищить 1,5°C, до цього переліку доєднаються бореальні ліси, мангрові ліси та луги морських трав.
Автори звіту застерігають: «Світ рухається катастрофічною траєкторією». Переломні моменти становлять одну з найсерйозніших загроз, з якими може стикнутися людство. Вони завдадуть серйозної шкоди системам життєзабезпечення планети та загрожуватимуть стабільності суспільств. Наприклад, колапс Атлантичної меридіональної перекидної циркуляції в поєднанні з глобальним потеплінням може спричинити втрату половини глобальної площі для вирощування пшениці та кукурудзи.
У 2022 році Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) також опублікувала звіт про переломні моменти «Climate Tipping Points. Insights for effective policy action»10. Він визначає як основні такі переломні елементи: Західно-Антарктичний та Гренландський льодовикові щити, вічна мерзлота, Атлантична меридіональна перекидна циркуляція, Амазонський дощовий ліс. Загалом це подібний до «Global Tipping Points» перелік, лише замість коралових рифів — Амазонський дощовий ліс.
Згідно з ОЕСР, каскад наслідків переломних моментів буде відбуватися досить швидко, і тому він може стати серйозним викликом для здатності людських суспільств адаптуватися до змін. Автори звіту вважають, що сучасні наукові дані однозначно вказують на необхідність безпрецедентних і термінових дій. Адже переломні моменти вже «можливі» («possible») за поточного рівня потепління та можуть стати «імовірними» («likely») у межах діапазону потепління на 1,5–2°C, визначеного Паризькою кліматичною угодою.
Автори звіту зазначають: «Незважаючи на помітні покращення в розумінні високих ризиків, пов’язаних із кліматичними переломними моментами, глобальна політика, чітко націлена на ризики переломних моментів, залишається практично відсутньою. Бувши традиційно класифікованими як малоймовірні, кліматичні переломні моменти часто неправильно тлумачаться як такі, що мають високу ймовірність їх невиникнення, і тому вони вилучені з ухвалення рішень щодо кліматичної політики».
Наскільки близькі переломні моменти
В останні десятиліття потепління в Арктиці є набагато швидшим, ніж в решті світу. За різними оцінками, Арктика нагрівається у 2–4 рази сильніше, ніж планета в середньому11. Оскільки поверхня льоду, що відбиває сонячні промені, тане внаслідок глобального потепління, оголюється більша площа океану та суші. Вони краще поглинають сонячну енергію, що неминуче призводить до підвищення температури в регіоні та подальшого танення. Втрата криги з льодовикового щита Гренландії є одним із найбільших джерел підвищення рівня моря на сьогодні12.
Також тане льодовиковий щит Антарктиди, проте його східна частина є більш стабільною, ніж західна, і ризик переломного моменту для неї менший. Згідно зі звітом Міжурядової групи експертів «Climate Change 2021: The Physical Science Basis», рівень моря може піднятися на 2,3 метра у 2100 році у разі значних викидів парникових газів13. Танення льодовикових щитів Гренландії та Антарктиди роблять вагомий внесок в цей процес. Підняття рівня моря призведе до щорічних повеней в прибережних регіонах, а деякі малі острівні держави опиняться під водою.
Вічна мерзлота містить величезну кількість органічного вуглецю — близько 1460–1600 гігатонн14. І це лише на суші. Якщо врахувати ще й підводну вічну мерзлоту, то цей показник становить 4300 гігатонн. Відтавання вічної мерзлоти може призвести до вивільнення парникових газів. Це додасть 0,3°C до глобального потепління в цьому столітті15. Також відтавання вічної мерзлоти загрожує руйнуванням будівель, комунікацій тощо. Згідно зі звітом «Global Tipping Points» 70% інфраструктури в регіонах з вічною мерзлотою розташовані в зонах, які мають високий ризик відтавання до 2050 року.
Атлантична меридіональна перекидна циркуляція — це велика система океанічних течій. Вона перерозподіляє тепло в кліматичній системі Землі, доставляючи його з тропіків до Гренландії та повертаючи холодну воду назад на південь. Однак надходження прісної води від танення льодовиків значно послаблює ці течії. Від середини ХХ століття об’ємний транспорт AMOC зменшився на 15%16. Дослідження, опубліковане у 2021 році, показало, що Атлантична меридіональна перекидна циркуляція зараз є найслабшою за останні 1600 років17. Уповільнення AMOC може істотно знизити продуктивність сільськогосподарських культур на великих територіях через недостатні опади, що матиме серйозні наслідки для продовольчої безпеки. Згідно з дослідженням, опублікованим у 2023 році, колапс AMOC може статися приблизно в середині століття за поточного сценарію викидів18.
Згідно зі звітом «Global Tipping Points», при глобальному потеплінні на 2°C зникнуть тропічні ліси Амазонки. Проте ця екосистема може досягнути свого переломного моменту раніше через додаткові антропогенні фактори. Дослідження, опубліковане в 2022 році, показало, що ліси Амазонки швидко втрачають здатність відновлюватися від негативних наслідків, спричинених посухами, пожежами та вирубкою, і це означає, що вони дуже близькі до переломного моменту19.
Амазонський дощовий ліс — це не тільки домівка для багатьох видів рослин і тварин, а ще й величезний поглинач вуглецю з атмосфери. Однак чиста продуктивність екосистеми (потік поглинання вуглецю) знижується протягом останніх чотирьох десятиліть. Під час двох великих посух у 2005 та 2010 роках ліси Амазонки тимчасово перетворилися на джерело вуглецю через загибель дерев. Коли мертві стовбури, гілки та листя падають на землю, вони розкладаються з виділенням вуглекислого газу. Зникнення Амазонського лісу стане катастрофою для біорізноманіття та прискорить глобальне потепління.
Ще один компонент біосфери, який наближається до переломного моменту, — це коралові рифи. Вони вкривають лише 0,2% дна океану, але забезпечують існування щонайменше 25% морських видів20. Також коралові рифи захищають берегові лінії від хвиль та є джерелом продовольства і доходів для сотень мільйонів людей. Коралові рифи — одні з найвразливіших екосистем на планеті, які потерпають від глобального потепління і закислення океану. Найбільшою проблемою є знебарвлення, коли коралові поліпи позбавляються симбіотичних водоростей, які надають їм яскраві кольори. Знебарвлені коралові поліпи стають більш вразливими до хвороб або штормів. Після цього частина коралів не може відновитися і гине. Згідно зі звітом «Global Warming of 1.5°C» Міжурядової групи експертів зі зміни клімату, коралові рифи зменшаться на 70–90% при потеплінні на 1,5°C, а при 2°C втрати досягнуть >99%21.
Зараз людство стикається з багатьма нагальними проблемами, через які глобальне потепління здається чимось неактуальним. Проте ігнорування загрози не допоможе від неї врятуватися. Також варто знати, що військові дії сприяють глобальному потеплінню. Два роки повномасштабної війни в Україні — з 24 лютого 2022 року до 23 лютого 2024 року — призвели до викидів додаткових 175 мільйонів тонн парникових газів в еквіваленті діоксиду вуглецю22. Це перевищує річні викиди такої країни, як Нідерланди. Вкрай важливо не «перегріти» планету більше ніж на +1,5°C. Це можливе лише за умови припинення війн, трансформації суспільства та економіки для швидкого скорочення викидів парникових газів і відновлення природи.
