На початку карантину 51% українських бізнесів оцінювали,1 що зможуть витримати роботу зі значними обмеженнями лише один місяць. Далі – банкрутство. Щоб вітер не гуляв у кишенях, підприємствам в Україні та по всьому світу довелося пристосовуватися до життя в нових умовах. Як їм це вдалося?
За підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога», ми створюємо окрему рубрику присвячену COVID-19. Її мета – культивувати критичне мислення та стійкість до маніпуляцій в медіа щодо теми пандемії.
Ларрі Коллінз із Сан-Франциско 23 роки працював у касі на платній дорозі. Йому загалом подобалося таке життя. Особливо приваблювало ранкове спілкування з водіями: подекуди люди розповідали йому свої думки й спостереження, які накопичилися за ніч. Втім, у березні, коли в США спалахнула пандемія коронавірусу, його й 185 інших співробітників попросили більше не виходити на роботу. Ларрі та його колег замінили на «електронних» касирів, щоб не наражати на небезпеку водіїв та працівників. Зараз він не має стабільного заробітку і хоче повернутися на попередню роботу.2
COVID-19 змінив чимало сфер життя: співробітники працюють віддалено, студенти навчаються онлайн, вечірки проводять в чатах, а концерти – у відеоіграх.3 Через карантин багато людей втратили роботу. За даними ООН, у другому кварталі 2020 року у світі скоротили близько 400 мільйонів робочих місць.4
Деяких працівників замінили машини, щоб люди не контактували і не наражалися на небезпеку. Ймовірно, останніми місяцями ви чули не одну історію, схожу на ту, що сталася з Ларрі. Може, ви й самі втратили роботу у такий спосіб. Або ж знаєте принаймні кількох людей, яким тепер доводиться працювати і вчитися з дому. Пандемія змушує бізнес, освіту, науку й уряди пристосовуватися до нових умов.
Згідно з опитуванням консалтингової компанії McKinsey, 90% власників бізнесу вважають, що їм потрібно фундаментально змінювати підхід до управління протягом наступних п’яти років у зв’язку з пандемією COVID-19.
Тож як машини ввійшли в наше життя після початку пандемії і чи залишаться вони назавжди?
Операція «Діджиталізація»
«Привіт! Усі тут? Мене чути?» – так зараз починаються чимало робочих зустрічей. Неключові працівники вже понад пів року не з’являються в офісах. Загалом у США 44% мешканців перейшли на віддалену співпрацю з роботодавцями.6 До того ж 32% американців не хочуть повертатися до офісів, навіть якщо коронавірусна небезпека зникне.7 В Україні більшість працівників теж практикують певну форму віддаленої роботи: 36% повністю працюють дистанційно, а ще 22% роблять це більшою чи меншою мірою.8
Однією з основних причин перебування на робочому місці під час карантину українці називають зокрема відсутність організаційного забезпечення для дистанційного формату. Тобто роботодавцям необхідно купувати нові програми й опановувати незнайомі технології, щоб налагодити робочий процес.
Звісно, найбільшим відкриттям пандемії став додаток Zoom. Це програмне забезпечення для відеодзвінків, про яке мало хто чув до початку карантину. Тепер у ньому проводять конференції й корпоративи, захищають дисертації, звільняють і наймають на роботу. Zoom – одна з небагатьох компаній, бізнесу якої карантин пішов на користь: її дохід зріс на 355%, якщо порівнювати з минулим роком, і зараз становить 663,5 мільйона доларів. І 81% росту доходу – це преміум-підписки користувачів.9
Крім того, деякі керівники хочуть відстежувати продуктивність своїх підлеглих: раптом працівники цілий день ніжаться в ліжечку чи гортають соцмережі замість того, щоб працювати? Тому таке програмне забезпечення теж, як то кажуть, у тренді. Наприклад, дохід компанії Prodoscore, програма якої визначає вашу продуктивність на роботі, зріс на 600%.10
Попри суттєві витрати на налаштування віддаленої роботи (потрібно переконатися, що у всіх є комп’ютери й стабільний інтернет, купити програми для організації процесів), це найчастіше вигідно для великого бізнесу, зокрема через економію на оренді офісних приміщень та їхньому утриманні (прибиранні, платі за інтернет, комунальних послугах й інших дрібних витратах). Також для неспецифічних завдань не потрібно закуповувати окрему офісну техніку. Наприклад, компанія Dell зекономила 12 мільйонів доларів11 на дистанційній праці співробітників, а Американський патентний офіс – понад 38 мільйонів доларів.12
На виробничій лінії вогню
Люди, які не можуть працювати віддалено, на зразок Ларрі Коллінза – чолов’яги з платної дороги – і так боялися втратити роботу через засилля роботів (в США таких було 37% у 2018 році13). Їх можна зрозуміти: темпи автоматизації зростали у 1980-х і почали стрімко збільшуватися з 2010 року. Кількість промислових роботів протягом останнього десятиліття зросла втричі: у 2010-му їх було трішки більше ніж мільйон, а в 2020-му – вже 3,15 мільйона.14
Наприклад, на складах встановлюють автоматизовані системи зберігання та пошуку речей, «розумні» технології для комплектування замовлень, сортування та упаковки, а також безпілотні літальні апарати для проведення інвентаризації. Машини можуть допомогти налагодити логістичні процеси на складах.15
За даними консалтингової компанії PwC, темпи автоматизації найбільше зростуть у сферах транспорту, охорони здоров’я та фінансовому секторі.
Тепер страх робітників може тільки посилитися. «Бізнес наче дивиться і бачить, що люди можуть захворіти на ковід. Машини не можуть. Навіть якщо ми не помічаємо цього одразу, безсумнівно, буде рух до більшої автоматизації», – стверджує Маркус Кейсі, доцент кафедри економіки в Університеті Іллінойсу.17
Однак експерти McKinsey прогнозують, що бити на сполох зарано. Автоматизація навряд чи буде такою блискавичною, як може здатися на перший погляд.15 Адже це дорого, а бізнеси зараз остерігаються витрачати багато зайвих коштів.
Можливо, час дозволить деяким країнам пристосуватися до кількості «автоматизованих» робочих місць, що постійно зростає. Адже у цьому є й позитивний бік. Роботи здатні виконувати небезпечні або рутинні завдання на виробництві й дозволяють населенню ізолюватися під час пандемії.18 Тим часом люди можуть вчитися більш кваліфікованим речам і в перспективі заробляти більше грошей. Головне – навчатися, кажуть аналітики PwC.19 Проте для цього переходу, ймовірно, знадобиться державна підтримка: курси з підвищення кваліфікації, грошова допомога на час безробіття тощо20 (адже автоматизація стала значною соціальною проблемою, яка, згідно з даними із США, нерівномірно впливає на жінок і небілих людей21).
Ба більше, для деяких країн автоматизація життєво необхідна. Наприклад, Японії знадобиться в 2,5 рази збільшити продуктивність протягом наступного десятиліття тільки для того, щоб зберегти темпи зростання свого ВВП.22 Навіть з урахуванням цих показників країна, ймовірно, матиме дефіцит пропозиції робочої сили. Річ у тім, що населення Японії – «найстаріше» у світі. Його медіанний вік становить 48.4 року23 (в Україні, до прикладу, – трішки більше, ніж 40 років24). Зростання кількості людей похилого віку і зменшення рівня народжуваності призводить до втрати робочої сили. Тому ще до пандемії Японія готувалась автоматизувати 27% усіх робочих місць до 2030 року. І хоча це допомогло б замінити 16,6 мільйона людей, все одно за десять років залишиться дефіцит у 1,5 мільйона робітників.
Але поки COVID-19 шириться, а роботів на виробництві ще замало, компаніям доводиться вкладатися у технології, які відіграють роль «швидкої допомоги» для бізнесу. Це, наприклад, програмне забезпечення для відстеження контактів на виробництві. Воно дозволяє визначити, з ким зустрічалася людина, й ізолювати лише контактних осіб або закрити один відділ, не припиняючи роботу всього заводу.
У цьому секторі компаніям допомагають зокрема технології розпізнавання облич (більше про коронавірус, заводи і штучний інтелект – в інтерв’ю Куншт з техстартаперкою Веронікою Юрчук). Такі рішення впровадила, наприклад, Amazon.25 Звісно, це викликає занепокоєння з огляду на приватність (як, утім, й інші додатки такого штибу, про які Куншт детальніше розповідав тут). Хтозна, як ще корпорації будуть використовувати ці велетенські масиви даних.
Операція «Інновація»
Впровадження чи розробка значних інновацій у робочих процесах зараз можуть бути не на часі.15 Таку розкіш у непевні часи пандемії дозволяють собі зазвичай тільки дуже великі корпорації.
Cпад у фокусі на інноваціях простежується у кожній галузі.5 Єдиним винятком є фармацевтика та медицина – тут на них звертають значно більше уваги, ніж раніше.
Наприклад, електронна корпорація ІВМ створила хмарну лабораторію RoboRXN для хімічних дослідів.27 Науковці можуть працювати з дому і синтезувати нові хімічні сполуки завдяки алгоритмам машинного навчання та роботам. Дослідники заходять на онлайн-платформу і малюють на віртуальному полотні схеми хімічних сполук, які вони хочуть зробити. Потім платформа завдяки штучному інтелекту проводить розрахунки й передбачає, які інгредієнти потрібні для створення «замовлених» сполук і в якій послідовності їх треба поєднувати. Далі ці інструкції отримує й виконує робот. Щойно експеримент завершується, платформа надсилає звітність про його результати науковцям. (Про цю розробку Куншт вже писав у своїй розсилці.)
За допомогою лабораторії дослідники зможуть швидше і безпечніше виконувати досліди і, відповідно, створювати нові ліки. Ба більше, така лабораторія в перспективі дозволить знизити вартість препаратів.
Крім того, зараз ще активніше розвиваються телемедицина (зокрема чат-боти й додатки), застосування штучного інтелекту для допомоги у діагностуванні захворювань й винайденні ліків тощо. Ці напрямки були поширені й раніше, однак тепер все суттєво пришвидшилось.28
Що вдасться із цього технологічного буму – поки що невідомо. Але, схоже, що ранкові відеочати, стеження за пересуванням й інші пристосування бізнесу до пандемії з нами надовго.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.
