Ввечері 19 квітня тисячі людей у Києві бачили яскравий спалах, а в Київській області навіть чули звуки, схожі на вибухи. У мережі одразу з’явилося безліч припущень щодо того, що це могло бути: від систем Patriot до супутника NASA, який мали вивести з орбіти. Насправді ж це був метеор, який згорів у атмосфері. Про це явище ми поговорили з науковим співробітником відділу астрометрії та космічної геодинаміки Головної астрономічної обсерваторії НАН Михайлом Лашком.
Наразі науковці ввважають, що спалах над Києвом спричинив метеорит з потоку Ліриди. Чому саме дійшли до такого висновку?
Зараз Земля перетинає навіть два метеорних потоки. Це малоактивний метеорний потік Віргінід і метеорний потік Лірид. Період активності потоку Лірид припадає в середньому на 19-25 квітня. Тобто його пік буде 21-23 квітня.
У минулому цей потік був досить активним в 1922 році: за годину зафіксували десь до 10 тисяч метеорів. У 1980 році їх теж була доволі велика кількість. Але в середньому це десь до 20 метеорів у звичайні роки.
Цей потік спричинений тим, що Земля перетинає орбіту комети Тетчера. Ця комета була відкрита в 1861 році. Уже в ХХ столітті потік Лірид був ототожнений з орбітою цієї комети. Внаслідок корпускулярного випромінювання Сонця комета втрачала свою речовину. Адже це, за своєю суттю, величезна сніжинка з замерзлого газу, льоду, каміння, пилу — і на своєму шляху вона постійно втрачає всю цю речовину. Земля раз на рік перетинає орбіту комети — цей шлейф із пилинок. Як наслідок, усе це влітає в щільні шари земної атмосфери, зазвичай на великій швидкості. Швидкість цих частинок — в середньому 48 кілометрів за секунду. Коли така частинка вагою кілька грамів влітає в атмосферу, вона згорає.
У нашому випадку була доволі велика частинка — декілька кілограмів, дехто навіть оцінює в декілька десятків кілограмів. Коли вона влетіла в атмосферу, було навіть чути два вибухи, ікілька спалахів. Відповідно, більшість цього тіла згоріла в атмосфері. Можливо, невеличкі метеорити впали десь на землю.
Ажіотаж, який роздули ЗМІ — це, звичайно, нездоровий показник. Спочатку писали про супутник NASA. Насправді супутник NASA, про який спочатку писали, має зовсім іншу траєкторію. Якщо супутники планують спалити в атмосфері, то їхні орбіти чітко прораховуються і контролюються.
А тут ми маємо справу зі звичайними метеорами, які кожен день потрапляють в атмосферу Землі і згорають. Щодоби на Землю падає величезна кількість метеорної речовини, але у формі малесеньких пилинок. А в цьому випадку просто прилетіла велика каменюка. Тому нічого екстраординарного тут немає.
Наскільки часто до нас потрапляють такі «великі каменюки» і чи траплялося таке раніше в Україні?
Такі явища — боліди — спостерігаються в усьому світі. Є навіть спеціальна мережа з відеокамерами, яка все це відстежує. Якщо зайти на сайт цієї організації, то можна подивитися, що такі явища цілком буденні, просто ми їх не так часто помічаємо. Це нам просто пощастило, що воно пролетіло над Києвом — мегаполісом, і його побачили тисячі людей. Переважно якщо таке й буває, то цей болід пролітає над територією, наприклад, Тихого океану чи над малозаселеними пустельними районами, де його ніхто не побачить.
Тому кожен раз, коли Земля проходить через шлейф якогось метеорного потоку (а [щороку] є десятки таких активних потоків), такі явища доволі буденні.
Чи були випадки шкоди таких метеоритів?
Наскільки мені відомо, був лише один зареєстрований випадок, коли метеорит потрапив у житловий будинок.
З найвідоміших нещодавніх подій був Челябінський метеорит: [у 2013 році] над Челябінськом вибухнуло небесне тіло близько 20 метрів у діаметрі. Були різні теорії, страшний ажіотаж, одразу з’явилася конспірологія. Але насправді це був звичайний випадок, коли Земля зіткнулася з доволі крупним космічним тілом. Це космічне тіло ввійшло під невеликим кутом у щільні шари атмосфери й вибухнуло. Внаслідок вибуху була пошкоджена велика кількість об’єктів, вибито вікна, люди отримали травми. Але такі випадки доволі рідкісні. Якщо проаналізувати детальніше, там було від 300 до 500 кілотонн у тротиловому еквіваленті, тобто такий собі ефект невеличкої атомної бомби. Але внаслідок того, що це було на великій висоті, таких значних руйнувань не відбулося.
Це космічне тіло діаметром всього-на-всього трохи менше ніж 20 метрів. Якщо це тіло буде більшим, то, відповідно, руйнування будуть більшими. Усім відомо, до чого призвело зіткнення Землі з 10-кілометровим астероїдом 65 мільйонів років тому, який [найімовірніше] призвів до гибелі динозаврів. Тому це вже проблема астероїдно-кометної небезпеки.
Але такі великі об’єкти науковці відстежують.
Звичайно. Є ціла група потенційно небезпечних астероїдів, які зближаються з Землею. Вони перебувають під постійним моніторингом, за ними стежать. Але такі тіла, як Челябінський метеорит, пропустили, і він безперешкодно пролетів на Землю. Він продемонстрував певний ступінь нашої незахищеності.
Якщо такі тіла наблизяться до Землі, то їхню траєкторію будуть намагатися змінити?
Так. Є декілька варіантів запобігання такій космічній загрозі. Перший — це ядерний вибух: спрямувати на об’єкт зонд, який буде нести ядерний заряд, і потім зонд вибухне і відхилить траєкторію об’єкта.
Також минулого року було випробувано таран космічного тіла. Це місія DART, коли до пари астероїдів Дідим і Діморф було спрямовано зонд, який здійснив таран астероїда і, відповідно, було змінено його орбіту. Така теорія була випробувана на практиці. Тобто ми, крім ядерного удару, маємо ще один варіант. Якщо буде виявлене якесь небесне тіло невелике, то можна буде втілити в життя ще й такий варіант.
Більше про місію DART — тут.
У Сонячній системі є велика кількість тіл, астероїдів, розміри яких надзвичайно різні, є карликові планети. Їхні діаметри — від тисячі до кількох сотень кілометрів. Якщо на нас летітиме щось подібне, то, напевно, будуть застосовані якісь ядерні технології — я не беруся це коментувати. Але якщо це буде щось невелике, то у людства є мінімум два варіанти, як від цього захиститися.
За допомогою яких інструментів відстежують метеоритні потоки?
Великі [метеори] можна відстежувати за допомогою оптичних телескопів — як з Землі, так і з космосу. Можна відстежувати за допомогою радіолокації. Методів багато, але дуже маленькі, крихітні космічні тіла ми поки відстежити не в змозі. От, наприклад, той самий Челябінський метеорит ніхто не побачив, поки він не влетів і не вибухнув. Так само й тут у нас — малесенька каменюка влетіла і згоріла в атмосфері. Але, звичайно, перед прильотом в атмосферу її ніхто не побачив, тому що вона була надзвичайно маленькою.
Усе ускладнюється тим, що в нас на навколо Землі внаслідок активної космічної діяльності людства утворився щільний шар космічного сміття. Воно теж може у майбутньому падати або сходити з орбіти і згоряти в атмосфері. Але якщо йдеться про крупні фрагменти космічного сміття, то їх, звичайно, відстежують.
