Після нещодавнього рішення1 відпускати антибіотики тільки за рецептом тема лікування та зловживання антимікробними препаратами знову актуалізувалась. Хоча, напевне, вона ніколи й не вщухала. Йдеться не тільки про лікування людей, але й «нашпиговування» антибіотиками курей, свиней, корів та інших свійських тварин, чиє м’ясо врешті опиняється на полицях супермаркетів. Чи справді ми їмо м’ясо з антибіотиками? Чи становить використання антибіотиків у тваринництві велику загрозу для людства та який вплив справляє на загальну проблему антибіотикорезистентності?
Трохи історії
На початку 1950-х років м’ясна індустрія в Європі та Америці суттєво змінилась. Країни відновлювалися після Другої світової війни, попит на м’ясо свиней, курей та корів зростав, тож фермери почали нарощувати темпи виробництва. На одному виробництві могли розміщуватися тисячі свиней і мільйони курей. Заради економії місця худобу та птахів тримали разом у тісних приміщеннях. Як результат, серед тварин у зачиненому просторі часто ширилися кишкові та респіраторні інфекції. Щоб запобігти інфікуванню, фермери почали давати тваринам антибіотики разом з харчовими добавками – зокрема, пеніцилін і тетрациклін.
Згодом виявилося, що антибіотики також пришвидшують ріст тварин. Підгодовуючи худобу й птахів антибіотиками, фермери швидко вирощували великі популяції тварин, захищали їх від захворювань і непогано заробляли. Як пише дослідниця Ульріке Томс, антибіотики відіграли надзвичайну роль в індустріалізації та економічному зростанні м’ясної індустрії.
Втім, дедалі частіше звучали занепокоєні голоси тих, хто вбачав в антибіотиках загрозу. Вчені побоювалися, що таке масове використання може призвести до появи бактерій, стійких до антибіотиків. Наприкінці 1960-х спеціально створена комісія Сванна опублікувала доповідь, в якій визнала, що надмірне вживання антибіотиків може призводити до мутацій бактерій та антибіотикорезистентності. Втім, комісія підкреслювала, що антибіотики справляють великий позитивний вплив на індустрію й поки що великої загрози не становлять. Комісія рекомендувала розробити регуляторні заходи, щоб уникнути загрози у майбутньому.
У 2006 році в Євросоюзі офіційно заборонили використання антибіотиків задля пришвидшення росту тварин. Відтак, у країнах Європейського Союзу антибіотики у тваринництві можна вживати лише для лікування. Тим не менш, попри регуляції та заборони, дискусія щодо антибіотиків у м’ясній індустрії та їхнього впливу на антибіотикорезистентність не вщухають.
Що таке антибіотикорезистентність
Це широке й складне поняття, яке означає здатність бактерій виживати та розмножуватись попри дію антибіотика, який раніше ефективно знищував бактерії того ж виду. Резистентність – це природна здатність бактерій, що розвинулася задовго до появи сучасної медицини. Вчені знаходять зразки 30 000-річних бактерій, які мають ген резистентності. Певно що 30 000 років тому не було жодних синтетичних антибіотиків, але бактерії все одно мали ген резистентності до сучасних тетрациклінових й глікопептидних антибіотиків та навіть до ванкоміцину.
В останні роки резистентність до антибіотиків стає дедалі небезпечнішою проблемою. Завдяки глобальним регуляційним механізмам кількість смертей внаслідок антибіотикорезистентності у 2019 році вдалося знизити на 18% у порівнянні з 2013 роком. Але пандемія коронавірусу знову збільшила надмірне призначення та неконтрольоване споживання антибіотиків. Щороку людство стикається з 2,8 мільйона інфекційних захворювань, які не вдається вилікувати антибіотиками, а зараження деякими антибіотикорезистентними бактеріями, як-от стрептококами чи гонореєю, за час від звіту 2013 року зросло на 315% та 124% відповідно. Вченим доводиться винаходити потужніші антибіотики, здатні подолати нові штами бактерій, але це тривалий процес, який вимагає значних інвестицій. На сьогодні існують так звані резервні антибіотики – препарати нового покоління, зарезервовані для лікування особливо складних бактеріальних інфекцій. Їх не дають тваринам (або дають вкрай рідко) та застосовують тільки в особливих випадках, щоб не дати бактеріям звикнути й до них. Є побоювання, що в разі виникнення резистентності до резервних антибіотиків людство може повернутися до доантибіотичних часів і знову страждати від невиліковних бактеріальних інфекцій.
Більше про антибіотикорезистентність читайте тут.
До чого тут тварини
Тварини приймають багато антибіотиків. Не так багато, як раніше, але цифри все ж вражають. Згідно зі щорічною доповіддю Управління з продовольства та медикаментів США, у 2020 році в Америці було придбано близько шести тисяч тонн антибіотиків для тварин. З них антибіотики групи тетрациклінів становлять 38% від усього вжитку, пеніцилінів – 7%, макролідів – 4%, сульфаніламідів – 3%, цефалоспоринів – менше ніж 1%. Все це медично важливі антибіотики. Тобто ті, якими лікують як тварин, так і людей.
Попри те, що обсяг придбаних антибіотиків скоротився на дві тисячі тонн з 2011 року, певні медіа спекулюють великими числами, кажучи, що тварини споживають дві третини від усіх наявних в США антибіотиків. В Управлінні наголошують, що такі висновки є хибними. По-перше, Управління збирає дані лише про продаж антибіотиків. Скільки з них справді додаються у їжу та воду тварин – невідомо. По-друге, популяція тварин суттєво відрізняється від популяції людей – в Америці живе близько 331 мільйона людей та 9,3 мільярда курей. Тому не дивно, що більшій кількості тварин потрібно більше антибіотиків.
Антибіотики застосовуються у тваринництві з двох головних причин. Перша – це лікування бактеріологічних захворювань та попередження епідемій. Противники антибіотикотерапії у худоби й птахів говорять, що раніше фермери вирощували свійських тварин органічно й обходилися без пігулок. Це правда. Втім, не слід забувати, що до появи антибіотиків тваринництво зазнавало суттєвих втрат від спалахів таких захворювань, як свиняча холера, трихінельоз чи особливо заразна плевропневмонія великої рогатої худоби. Сьогодні ці хвороби трапляються рідко. Але тварини далі хворіють, найчастіше – на респіраторні й гастроентерологічні захворювання, та артрити. Ці хвороби лікуються антибіотиками, що непогано. Проблема радше полягає у масовому лікуванні. На великих виробництвах ніхто не стане лікувати окрему курку чи свиню. Зареєструвавши спалах захворювання серед певної групи тварин, антибіотики «призначають» всім. Так тварини отримують набагато більше антибіотиків, ніж потребують.
Друга причина – це пришвидшення росту тварини. Науковці ще сперечаються, як саме антибіотики провокують швидке зростання тварин. Серед гіпотез – покращення апетиту та позитивна, хоч і дещо парадоксальна взаємодія антибіотиків з мікробіомом тварин. Саме ці ростостимулювальні антибіотики заборонені в Європейському союзі. Це рішення видається логічним, адже такі препарати не лікують тварин, а лише допомагають фермерам «змахлювати». Але дослідники Єн Філліпс та інші звертають увагу, що поділ антибіотиків на ті, що лікують, та ті, що пришвидшують ріст, є доволі умовним. Цілком імовірно, що ростостимулювальні антибіотики позитивно впливають на зростання тварин частково тому, що пригнічують захворювання.
Розгляньмо приклад Швеції. У 1986 році там повністю заборонили використання антибіотиків, що пришвидшують ріст тварин. Після цього велика кількість свиноферм зіткнулася з проблемою. Щойно відлучені поросята починали страждати на діарею, а смертність зросла на 1,5 відсоткових пункти відносно періоду до заборони. Виявилося, що ростостимулювальний антибіотик олаквіндокс також захищав поросят від гастроентерологічних захворювань. Щоб впоратися з наслідками скасування, шведські фермери почали давати поросятам дозволені «лікувальні» антибіотики. У наступні три роки дози лікувальних антибіотиків майже втричі перевищували дози ростостимулювальних антибіотиків, які тварини вживали до заборони 1986 року.
Згодом обсяги лікувальних антибіотиків суттєво скоротились. На сьогодні Швеція має один з найнижчих показників використання антибіотиків у європейському тваринництві. Проте причина полягає не тільки у забороні ростостимулювальних препаратів. Зіткнувшись зі смертністю поросят, фермери почали пильніше стежити за умовами утримання тварин. Вони методично оновлювали застарілі системи вирощування свійських тварин, сортували тварин за віком замість того, щоб тримати їх усіх разом, дбали про високі стандарти гігієни, щоб запобігти спалахам діареї. Все це вимагало значних фінансових інвестицій та часу, але врешті дало позитивні результати. Однак подібний сценарій може бути складнішим для реалізації у менш розвинутих країнах.
Як застосування антибіотиків у тваринництві впливає на людей
Від споживачів нерідко можна почути побоювання, що м’ясо, яке ми їмо, «нашпиговане» антибіотиками. Мовляв, з’ївши таке м’ясо, ми з’їдаємо непотрібну нам дозу антибіотика. Втім, імовірність такого сценарію доволі низька. Справді, якщо тварина приймає антибіотики, вони певний час є в її крові. Але вони не затримуються там назавжди, а швидко виводяться з сечею, як і будь-які інші препарати. Здебільшого великі промислові виробництва дотримуються обов’язкового періоду відміни, тобто забивають тварин тільки після того, як антибіотики повністю виводяться з організму. Іноді у м’ясі знаходять залишки препаратів, так звані уламки діючої речовини. Але вони легко знищуються під час термічної обробки та лише у надзвичайно рідкісних випадках можуть викликати алергії чи розлади кишківника.
Набагато більше вчених непокоять бактерії, що живуть в організмі тварин та розвивають резистентність до антибіотиків. Згідно з даними Центру з контролю та профілактики захворювань США, близько 740 тисяч харчових інфекцій на рік провокують антибіотикорезистентні бактерії, як-от сальмонела чи шигельоз. Ці штами бактерій можуть з’являтися на фермах, де тваринам дають забагато антибіотиків. Бактерії можуть потрапити в організм людини кількома способами:
– якщо людина з’їсть заражене м’ясо, що не пройшло належну термічну обробку;
– якщо людина з’їсть овочі чи фрукти, які контактували з ґрунтом чи водою, куди скидали відходи заражених тварин;
– якщо людина контактуватиме з твариною та її відходами, а після цього не помиє руки.
Наскільки небезпечні такі випадки? Бред Спеллберґ з Університету Південної Кароліни та його колеги вважають, що дуже небезпечні, адже вони посилюють загальну антибіотикорезистеність. Для прикладу приводять авопарцин. Це діюча речовина, яку в США активно використовували, щоб пришвидшити ріст курей, свиней і великої рогатої худоби. Тварини зростали, а разом із ними зростала кількість випадків зараження ентерококами, резистентними до іншого антибіотика, ванкоміцину, у людей.
Ентерококи – це бактерії, що можуть спричиняти запалення сечовивідних шляхів, а у пацієнтів з ослабленим імунітетом – ендокардит, менінгіт і сепсис. Раніше ентерококові інфекції лікували пеніциліном та цефалоспорином. Втім, бактерії швидко стали стійкими до цих антибіотиків, тож ентерококові інфекції почали лікувати ванкоміцином.
Поява ванкоміцин-резистентних ентерококів здивувала та занепокоїла лікарів, і вони почали шукати пояснення. Відтак помітили зв’язок із ростостимулювальними антибіотиками, які набули популярності у тваринництві. Виявилось, що авопарцин, який давали худобі та птицям, був аналогом ванкоміцину. Тварини споживали антибіотик, а бактерії в їхніх кишківниках звикали до авопарцину, а заразом – і до ванкоміцину. До того ж у більшості випадків тварини не мали симпотимів, а бактерії могли вільно перекинутися на працівників ферми. Вчені зробили висновок, що неконтрольоване використання антибіотиків у тваринництві призвело до появи резистентних штамів, які передалися людям. Спалахи ванкоміцин-резистентних ентерококових інфекцій стали однією з основних причин для заборони ростостимулювальних антибіотиків у європейському тваринництві. Після заборони авопарцину відсоток стійких до ванкоміцину ентерококів у курей впав з 75 до 5.
Інші вчені, як-от Девід Емс та його колеги з Центру математичного моделювання інфекційних захворювань, думають, що все набагато складніше. Вони підкреслюють, що оцінити рівень впливу використання антибіотиків у тваринництві на поширення антибіотикорезистентних інфекцій у людей доволі важко. Адже люди, тварини та навколишнє середовище – це комплексна взаємопов’язана система, де кожний компонент здатний впливати один на одного. Справді, надмірне використання антибіотиків у тварин може призводити до появи антибіотикорезистентних штамів. Люди, які вступають в контакт з цими тваринами, можуть стати переносниками небезпечних штамів та розповсюдити їх серед своєї популяції. Але це тільки один напрямок передачі інфекцій. Тварини так само можуть заражатися небезпечним бактеріями від людей. Так, наприклад, уже протягом 100 років відомо, що люди можуть підхоплювати бичачий туберкульоз від великої рогатої худоби – найчастіше після вживання непастеризованого молока. Але з 2013 року в США реєструються випадки, коли корови заражаються туберкульозом від людей. Так сталося, скажімо, у Північній Дакоті, де хворий на туберкульоз фермер заразив близько 40 корів.
Крім того, в нашій екосистемі також є місце диким тваринам та домашнім улюбленцям, які переносять небезпечні штами. Та й рослинництво активно використовує антибіотики, наприклад, згаданий вище ванкоміцин, для попередження та лікування антибактеріальних інфекцій у рослин. Тож важко встановити, чи резистентна бактерія походить від тварини, або ж тварина сама підхопила бактерію з іншого джерела.
У 2017 році журнал Lancet опублікував огляд 179 досліджень, які вивчали зв’язок між використанням антибіотиків у тваринництві та антибіотикорезистентністю. На основі даних цих досліджень автори стверджують, що зниження дози чи заборона антибіотиків справді призводить до зменшення кількості резистентних бактерій на 15%. Але йдеться тільки про бактеріальні захворювання у тварин. Щодо людей ситуація складніша.
На момент публікації статті в Lancet вченим не вдалося остаточно відповісти, чи становить використання антибіотиків у тваринництві велику проблему для людей. Резистентні штами бактерій можуть передаватися від тварин до фермерів, але чи поширюються вони далі – наразі докази слабкі та непрямі. Так, наприклад, фермери часто підхоплюють тваринний метицилін-резистентний стафілокок. Але вони доволі рідко заражають ним інших людей. До того ж цей штам не такий небезпечний, як лікарняний метицилін-резистентний стафілокок, адже бактерії адаптувались саме до зараження тварин. Також люди дійсно можуть заразитися небезпечним штамом бактерій, з’ївши заражене м’ясо. Втім, ретельна термічна обробка здатна вбивати навіть антибіотикорезистентні бактерії.
Як регуляції працюють в Україні
У 2022 році в Україні не лише ухвалили рішення про рецептурний продаж антибіотиків людям, але й оновили порядок застосування антибіотиків у ветеринарній медицині. Новий закон має на меті знизити необґрунтоване використання антибіотиків у тваринництві та відповідає запровадженим у Євросоюзі нормам. Відтак, виробники зобов’язані отримувати рецепти на антибіотики у ветклініках і давати їх тваринам тільки для лікування бактеріальних інфекцій. Препарати поділені на декілька груп. Зокрема, виокремлені ті антибіотики, які тваринам давати не можна – вони передбачені лише для лікування людей. Серед таких препаратів, наприклад, є цефалоспорин 3 та 4 покоління – ним лікують складні бактеріальні інфекції та сепсиси в людей тоді, коли цефалоспорини 1 та 2 поколінь виявляються безсилими. Заборонено давати тваринам антибіотики для профілактики захворювань, для посилення росту та просто щоб ліквідувати наслідки утримання у негігієнічних умовах. Кожний препарат також має містити встановлений час виведення з організму тварини, й фермери не можуть забивати тварину раніше. Наказ вступить у дію в березні 2023 року.
Що далі
Використання антибіотиків у тваринництві залишається питанням запеклих дебатів. Більшість розвинутих країн відмовилася від кормових антибіотиків, але далі використовують антибіотики для лікування. Менш розвинуті країни тільки починають вводити заборони на ростостимулювальні препарати. Наразі очевидно, що до повної відмови від антибіотиків фермерству доведеться подолати ще довгий шлях. Наскільки це небезпечно для нашого здоров’я?
Хоча надмірне використання антибіотиків у тваринництві може становити загрозу – наприклад, може бути джерелом резистентної сальмонели – в Європейському центрі контролю та профілактики захворювань наголошують: головною причиною антибіотикорезистентності є нераціональний прийом антибіотиків людьми. Резистентні штами бактерій з’являються тоді, коли люди вживають антибіотики, щоб лікувати шмарклі або застуду. Або ж коли не пропивають до кінця курс, призначений лікарем. Або коли йдуть в аптеку та самостійно купують препарат, не маючи ані показів, ані потреби у цьому. Неконтрольоване та необґрунтоване вживання антибіотиків серед людей вже призвело до появи таких небезпечних бактерій, як метицилін-резистентний стафілокок та резистентна кишкова паличка. Використання антибіотиків у тваринництві – це лише маленька частина великої проблеми. І навіть повністю заборонивши лікування тварин антибіотиками, ми не зможемо подолати проблему антибіотикорезистентності без нагальних та відповідальних дій зі свого боку.
Втім, існують певні заходи, які ми можемо здійснити, щоб знизити використання антибіотиків у тваринництві. По-перше, це вакцинація тварин. Вакциновані тварини мають менше шансів захворіти, а отже, зменшується необхідність лікувати хворих тварин антибіотиками. По-друге, виробники та фермери мають дотримуватися гігієнічних норм. Це стосується як утримання й годування тварин, так і банального миття рук після взаємодії з тваринами. Адже бактеріальні інфекції швидше розповсюджуються у брудному середовищі. По-третє, варто відмовитися від масового та профілактичного використання антибіотиків. Препарати мають приймати тільки ті тварини, що справді їх потребують. Дотримуючись цих правил, можна знизити частоту вживання антибіотиків у тваринництві. Але для подолання загальної проблеми нам самим треба дотримуватись схожих рекомендацій: вакцинуватись, мити руки, приймати антибіотики лише за призначенням лікаря й завжди допивати курс до кінця.
