Військові конфлікти у ХХ та ХХІ столітті не тільки забирають життя мільйонів людей, знищують інфраструктуру, руйнують пам’ятки цивілізації та сприяють розвитку науки. Вони також впливають на природу й біорізноманіття. Впливають у різний спосіб. Може здатися, що війна, військові дії, військові навчання – це суцільне зло не тільки для людей, а й для дикої природи. Чи справді це так? Давайте подивимось.
Негативні наслідки для біорізноманіття під час військових конфліктів чи навіть просто навчань на суші, повітрі й морі очевидні. Від артилерійських обстрілів страждають та горять ліси, руйнується, забруднюється важкими металами та іншою небезпечною хімією верхній шар ґрунтів. Під Верденом у Франції, де під час Другої світової війни відбувалися обстріли важкою артилерією, досі можна побачити сотні дуже глибоких кратерів, у яких нічого не росте. Водоносний шар ґрунту пошкоджено, рослини не здатні заново колонізувати ці місця.
Під час військових дій процвітає браконьєрство і з боку комбатантів, і з боку біженців та мирного населення, потерпають заповідні території й усе, що на них живе. У морі та на суші організми зазнають сильного шумового забруднення через рух військових літаків, сонари підводних човнів. Риби й водні безхребетні потерпають від гідроударів через розриви глибинних бомб і торпед. Військово-морські локатори використовують ту саму частоту, на якій спілкуються кити й дельфіни, що може призвести до крововиливів у тварин та їх самогубства – викидання на берег. Наслідки розливів нафти під час Другої світової війни у деяких місцях досі повністю не ліквідовані.
Велика роль водних і повітряних сил у розповсюдженні агресивних інвазійних видів, які проникають в екосистеми та знищують або конкурентно витісняють види-аборигени. Так під час Другої світової війни до тихоокеанських островів на шасі військових літаків завезли багато видів бур’янів, які зі злітних смуг і повітряних баз розповсюдилися на природні ландшафти. На військових суднах разом із баластними водами як безбілетні пасажири подорожували чужорідні види. У 1949 році, одразу після війни, на човнах, що завозили грузи для ремонту порту в Новій Гвінеї, на Гуам потрапила деревна змія – бойга. Цей вид несе відповідальність за знищення десятків рідкісних видів ящірок, птахів і безхребетних.
Тобто війна для тварин – таке саме зло, як і для людей?
Деякі організми примудряються отримати безпосередню вигоду від військових дій. Війна – це трупи. Багато трупів. А де трупи – там і падальники. Великі адаптивні хижаки, як-от вовки й бенгальські тигри, швидко звикли до звуків пострілів на полях битв під час Другої світової війни і знаходили собі багату поживу. Це саме стосувалося і водного хижака Carcharhinus longimanus – акули довгокрилої. Жертви морських битв були багатим джерелом живлення для цього рибоїдного в нормі виду.
До речі, про риб. Під час Другої світової війни та після неї промислове рибальство в північній Атлантиці практично зійшло нанівець. Риболовні флотилії скоротили чисельність через участь у морських військових діях, перевезеннях вантажу й розмінуваннях. Це дало час на відновлення популяцій багатьом промисловим видам риб. Зокрема промислове стадо тріскових повернуло свою нормальну популяційну розмірно-вікову структуру та чисельність.
Велика кількість кораблів під час військових дій потонула й опинилася на дні. У малопродуктивних і пустельних тропічних водах залишки таких кораблів стали справжньою оазою для океанічного біорізноманіття й дали житло й прихисток сотням видів морських коралів, актиній, медуз, ракоподібних та риб. Затонулі кораблі сформували штучні рифи, життя на яких процвітає, попри загрозу забруднення мастильними матеріалами й важкими металами.
На мінах підриваються не тільки люди, а й великі хижаки та травоїдні. Зокрема мінні поля локально призвели до падіння чисельності слонів на африканському континенті й леопардів у Афганістані. Але для невеликих тварин мінні поля й заборонена зона, яку вони утворюють, можуть перетворитися на своєрідний заповідник з найсуворішим режимом.
Найяскравіший з таких прикладів – демілітаризована зона на Корейському півострові, яка є смугою завширшки у 4 км та завдовжки у 250 км. У 1953 році нею відділили Північну Корею від Південної згідно з договором про перемир’я. Вона стала прихистком для понад 3600 видів тварин, які складають 67 % видового різноманіття Корейського півострова. Тут зимує 50 % популяції однієї з найрідкісніших птахів світу – даурського журавля. Це також найважливіше безпечне місце зупинок під час міграції для десятків видів рідкісних птахів.
Отже, можна сказати, що сучасний військовий конфлікт – це не так вже й погано для біорізноманіття? На жаль, для нас питання геть не теоретичне, адже велика частина території України – у зоні військового конфлікту, де є все, що описано вище – мінні поля, артилерія, пожежі, втрачені території природно-заповідного фонду. Чи багато шкоди принесла живій природі війна з «Мордором»? Роботи та оцінка збитків ще триває, але масштаби катастрофи великі.
Пожежі. Хімічне забруднення. Зникнення місць перебування рідкісних видів тварин. Хтось завжди буде процвітати серед руїн. Комусь пощастить. Але головного це не змінить.
У книзі Джона Толкіна Мордор не дарма так називався. Це була спаплюжена, понівечена мертва земля, вбита та зґвалтована злом, яке її захопило.
Так само земля й вода після Другої світової. Так само й наша земля на сході України.
Пам’ятаймо про це.
