Якось професорка біології Енн Саймонзапитала1 своїх студентів, скільки з них пішли в науку під впливом телесеріалу «Секретні матеріали». Велика частина аудиторії підняла руки. Енн, яка до того ж була науковою консультанткою цього телесеріалу, була вражена. Це мало б наочно підтвердити те, що розмови про так званий «ефект Скаллі» — вплив головної героїні, агентки ФБР і медикині, на збільшення кількості жінок в STEM-професіях — могли мати підґрунтя. Та що кажуть інші дослідження?
Хто не ризикує, той не виграє
На початку 1990-х років на американському телебаченні були популярні сексуалізовані й стереотипні жіночі образи. Як-от у телесеріалі «Рятувальники Малібу», що виходив з 1989 по 1999 роки. На піку своєї популярності у 1996 році він потрапив2 до Книги рекордів Гіннеса як телевізійне шоу з найбільшою кількістю переглядів (понад 1,1 мільярда). За таких умов створити телесеріал, у якому головною героїнею є розумна й кваліфікована науковиця, було ризикованою, але водночас (як виявилося) виграшною ідеєю.
Науково-фантастичний телесеріал про розслідування паранормальних явищ «Секретні матеріали» (X-Files) став культовим. Він виходив протягом 1993–2002 років, згодом зняли ще продовження. Усього — 11 сезонів, 218 серій.
Спершу на головну роль Дани Скаллі хотіли3 запросити Памелу Андерсон. Коли ж на зйомки прийшла4 акторка Джилліан Андерсон і почала зачитувати роль у парі з Девідом Духовни (її майбутнім колегою, що зіграв агента ФБР Фокса Малдера), знімальна команда більше не могла уявити когось іншого на її місці. Зрештою, роль Скаллі принесла5 Джиліан Андерсон світову славу й низку нагород, наприклад, «Еммі», «Золотий глобус», а також дві премії Гільдії кіноакторів США.
Автор ідеї та продюсер проєкту Кріс Картер наполіг на тому, щоб роль дісталася 24-річній Джилліан, якій вдалося створити сильний жіночий образ і з часом стати іконою для поколінь дівчат і жінок.
Феномен Скаллі
Сюжет телесеріалу починається з того, що спеціальній агентці Дані Скаллі доручають розслідувати справи, що стосуються паранормальних явищ, у відділі з грифом «X». Її напарником стає Фокс Малдер. Він — атеїст, що вірить в існування паранормального, позаземного життя й хоче довести це за будь-яку ціну.
На противагу йому Дана Скаллі намагається все пояснювати з точки зору науки. Дана здобула ступінь бакалавра з фізики, закінчила медичну школу, вступила до ФБР, працювала судовою патологоанатомкою. Вона була скептиком, але католицьке виховання залишило слід, і Скаллі вірила в Бога. Такий контраст образів зробив дует Дани й Фокса драматургічним і цікавим для глядачів. Також Кріс Картер навмисне зробив Дану скептичною, а Фокса довірливим до паранормального, щоб похитнути6 гендерні стереотипи.
У 2016 році акторка Джилліан Андерсон в інтерв’ю Ларрі Кінґу розповіла7, що, на її думку, жінки бачили в Дані Скаллі те, чого їм бракувало на телебаченні. Завдяки Дані дедалі більше дівчат почали цікавитися наукою. Цей феномен отримав назву «ефект Скаллі».
Про нього заговорили ще в середині 1990-х років. Джилліан Андерсон отримала8 багато листів від своїх фанаток, які писали про те, що Скаллі надихнула їх на кар’єру в науці чи правоохоронних органах. Наприклад, під час розмови на San Diego Comic-Con у 2013 році одна з фанаток розповіла9, як пішла по слідах Скаллі й здобула науковий ступінь з фізики.
Вимірювання ефекту Скаллі
Ефектом Скаллі зацікавилися дослідники з Інституту гендерних відносин у медіа імені Джини Девіс у 2018 році. До цього його обговорювали лише на словах, коли згадували про історії дівчат, яких надихала Скаллі. Тож дослідники разом із корпорацією 21th Century Fox і дослідницькою компанією J. Walter Thompson Intelligence опитали10 онлайн 2021 жінку в США.
Результати опитування показали, що Дана Скаллі надихала 63% респонденток, які працювали в STEM. Вони також зазначили, що стали впевненішими в тому, що вони, як і Скаллі, можуть бути успішними у світі, де більшість ресурсів належать чоловікам. 91% жінок, які були знайомі з персонажем Скаллі, погодилися, що вона є рольовою моделлю для дівчат і жінок. А половина респонденток відповіла, що через «Секретні матеріали» у них посилився інтерес до STEM.
Та наскільки ці результати об’єктивно відображають реальність? До участі в опитуванні запросили жінок віком 25 років і старше, щоб переконатися, що респондентки мають досвід роботи й з більшою ймовірністю могли дивитися «Секретні матеріали». Так, 68% опитаних бачили принаймні один епізод телесеріалу, а 49% навчалися або працювали у галузях STEM. Такий підбір респонденток автори дослідження вважали необхідним, щоб точно виміряти масштаби ефекту Скаллі. Адже «тільки приблизно 1% жінок у США працювали у STEM-професіях, і приблизно 3% жінок у США дивилися “Секретні матеріали”». Проте чи не перебільшили дослідники масштаби впливу? За їхніми словами, результати є статистично значущими.
Якщо це справді так, то опитування підтверджує кореляцію між жінками, що дивилися «Секретні матеріали» і працювали у сфері STEM. Але як ми знаємо, кореляція не завжди означає причинно-наслідковий зв’язок. Тому ми не можемо впевнено сказати, що жінки, які дивилися «Секретні матеріали», частіше йшли в науку саме через цей серіал. Жінки, які цікавилися наукою, також могли просто більше дивитися подібні шоу. На жаль, на підставі одного опитування ми не можемо точно говорити про масштаби конкретно ефекту Скаллі, а інших досліджень про це нам знайти не вдалося.
Існує ще Джефферсонівський ефект11 (Jeffersonian Effect). Йдеться12 про тріо жінок із серіалу «Кістки» (2005–2017), які працюють в Джефферсонському інституті й допомагають ФБР із розслідуваннями: судова антропологиня Темперанс Бреннан, судово-медична художниця Енджела Монтенеґро й керівниця лабораторії Каміла Сароян. Такі цікаві й сильні героїні, що представляють різні грані життя й STEM, і досі надихають дівчат на кар’єру, зокрема в антропології та криміналістиці. Про головну героїню Темперанс часто говорять у контексті впливу популярних криміналістичних шоу на зацікавлення професією судово-медичних експертів.
CSI-ефект
Про нього почали говорити після того, як у 2000 році з’явився серіал «CSI: Місце злочину Лас-Вегас». Він став культовою франшизою і тривав 2015 року. До ґрунтовних досліджень вважалось, що його популярність вплинула на формування суспільної думки про криміналістику й судово-медичну експертизу.
Зокрема, на формування13 позитивного образу правоохоронних органів у мільйонів глядачів і зацікавлення молоді цією професією. Так з 2000 по 2005 рік кількість жінок на бакалаврських і магістерських програмах з криміналістичної експертизи зросла14 майже вдвічі. Також після виходу CSI-серіалів збільшилася15 кількість і популярність криміналістичних книг, телевізійних і освітніх програм у коледжах і університетах по всьому світу. Але це великою мірою наслідок комплексу факторів: технологічного прогресу, появі впливових рольових моделей16 (Френсіс Глесснер Лі, Клеа Кофф, Ян Гаравалья й інші), медійне17 висвітлення гучних справ тощо.
Так, наприклад, американське опитування15 2010 року студентів, які вивчали судову антропологію, показало, що ті, хто хотів продовжити навчання й кар’єру в криміналістиці, не споживали більше тематичного контенту, ніж ті, хто цього не прагнув. Інше австралійське опитування показало18, що, хоча студенти-криміналісти вважають, що такі телевізійні програми можуть бути корисними й підвищувати інтерес до їхньої сфери, але вони критично ставляться до них через нереалістичність. «Найкращі рольові моделі — люди, які працюють у професії», — зауважує один із респондентів. Але важливо зазначити, що в обидвох дослідженнях невеликі вибірки — понад 200 студентів.
У контексті негативного впливу CSI-ефекту говорять про те, що в громадськості через ці серіали сформувалися викривлені уявлення про оперативність та ефективність розслідування, матеріально-технічне забезпечення фахівців, точність висновків тощо. Це викликало занепокоєння в Штатах, де наявні суди присяжних. У суспільстві почалося19 обговорення, що через CSI-ефект присяжні більше вимагають й довіряють точності криміналістичної експертизи, ніж варто б насправді. Але одне з найбільших досліджень19 2007 року (опитування понад тисячі кандидатів у присяжні) не знайшло доказів того, що криміналістичні шоу суттєво впливають на винесення вердиктів присяжними. Це також підтвердив метааналіз20 2016 року.
Що це нам дає? Розуміння того, що на вибір професії в STEM впливають різні фактори. Очевидно, що щось може впливати напряму, щось — опосередковано. І не варто приписувати космічні масштаби явищам, які можуть бути кореляцією або наслідком комплексу факторів, як у випадку з ефектами Скаллі та CSI.
Ми поцікавилися в засновниці громадської організації STEMINIST, Анастасії Іскандарової-Малої, чи надихнула Скаллі її або її знайомих на наукову кар’єру. Вона розповіла нам, що коли обговорювала цю тему зі знайомими, то «зазвичай відповідь була про те, що найбільший вплив на рішення мають реальні люди: у когось мати, у когось — вчителька, у когось — конкретна експертка». Проте, на її думку, бачити науковиць у попкультурі приємно та важливо. Це дає впевненість, що дівчата таки можуть займатися наукою.
Чому рольові моделі ефективні?
Люди або образи, які ми вибираємо21 собі за рольові моделі, показують нам, ким ми можемо бути і як ми можемо цього досягти. Загалом є позитивні та негативні рольові моделі. Останні позначають людей чи образи, з якими ми не хочемо мати нічого спільного. Тоді як позитивні рольові моделі часто виглядають, як ми, переживають схожі виклики й досвіди та можуть слугувати для нас взірцем для наслідування.
Спостерігаючи за позитивними рольовими моделями, діти засвоюють їхні успішні схеми та стратегії поведінки. А це може допомогти їм із соціалізацією в школі або з вибором професії у майбутньому. До прикладу, знаючи історії успіху науковиць, дівчатам простіше подолати так звану загрозу підтвердження стереотипів22 (stereotype threat). Цей психологічний ефект виникає, коли стереотипи про певну соціальну групу можуть негативно вплинути на поведінку людини, яка вважає себе приналежною до цієї групи. Наприклад, якщо групі випадкових людей перед тестом із математики сказати, що дівчата історично гірше складають такі тести, то дівчата в цій групі покажуть гірші результати. Але якщо сказати випадковій групі, що зазвичай і хлопці, і дівчата показують невисокі результати, то обидві групи погано складуть тест.
Тому образи, які ми бачимо в кіно, літературі й інших медіа впливають на те, ким ми прагнемо стати і яку професію обираємо в майбутньому. Також дівчата й жінки більш схильні займатися STEM-професіями, якщо їхні вчителі, друзі або члени сім’ї показують їм приклад, підтримують і заохочують займатися наукою. Саме так і працює23 соціально-когнітивна теорія, коли діти засвоюють культурні моделі поведінки, спостерігаючи як за реальними рольовими моделями (батьками, вчителями), так і за символічними моделями, які вони бачать у медіа.
Тиждень за тижнем глядачки «Секретних матеріалів» спостерігали за Даною Скаллі на екрані. Вони прив’язалися до її образу й співпереживали її історії. Саме історії успіху дівчат (28%) і руйнування гендерних стереотипів (35%) найбільше мотивують дівчат обирати STEM-професії — підтверджує опитування24 «Вибір професії серед дівчат» від UReport 2017 року.
Про власний досвід руйнування гендерних стереотипів членкиня громадської організації STEMINIST і full stack web developer Оля Коваленко розповіла нам таке: «Для мене Скаллі була першим прикладом, що жінки можуть успішно конкурувати з чоловіками в технічній сфері й бути експертами у своїй галузі. Вона стала причиною, чому я хотіла спершу йти в мед, а потім працювати в поліції. Згодом я пішла іншим шляхом, але не відійшла від STEM. У школі мені одна вчителька часто казала, щоб я обрала: чи я красива, чи розумна. І дивлячись серіал, я завжди думала, що взагалі не повинна обирати. От є ж Скаллі, вона і красива, і супер розумна. Чому ж я не можу такою бути, чому треба обирати? Виявляється, не треба».
Чому представленість науковиць у медіа — це важливо
Коли у дівчаток формується ідентичність і вони не бачать у медіа біохімикинь, розробниць, інженерок і представниць інших різноманітних професій, вони з меншою ймовірністю можуть уявити себе в цих ролях і згодом реалізуватися в них. Цей процес формування своєї можливості ідентичності описує концепція «можливих я»23 (possible selves). І щоб не діти не росли в гендерно поляризованому середовищі, де дівчата й хлопці мають обмежений набір ролей, медіа мають відповідально ставитися до образів, які вони створюють.
Крім соціального впливу, представленість жінок у STEM має економічні переваги. За оцінками Європейського інституту з гендерної рівності25, досягнення гендерного паритету в STEM сприятиме росту ВВП на душу населення на 2,2–3,0% в ЄС на 2050 рік. А це 610–820 мільярдів євро.
Наскільки світ близький до усунення гендерного дисбалансу в STEM? Погляньмо на глобальну картину за даними Інституту статистики ЮНЕСКО. Жінки залишаються недостатньо представленими серед дослідників у багатьох країнах світу. Аналіз даних за 1996–2021 роки показав, що жінки становили26 менше ніж половину дослідників у 127 країнах, і менше ніж третину — приблизно в 56 країнах. Хоча варто відзначити, що кожній четвертій країні таки вдалося досягти гендерного паритету і в деяких країнах ці показники навіть вищі, ніж 50%. Наприклад, у 2020 році кількість дослідниць у Казахстані сягала27 53,4%, у Киргизстані — 57,6%, а в М’янмі — 75,9%. В Україні цей показник був 48,2% дослідниць (у 2017 році було, наприклад, 44,3%).
Тобто загалом ми досягли гендерного паритету, але все ще залишаються28 сфери, у яких традиційно домінують чоловіки. Адже мало, наприклад, прищепити інтерес до STEM у школі й підвищити кількість жінок, які вступають до університету на відповідні спеціальності. Через підводні камені науковиці рідше, ніж чоловіки йдуть29 на докторантуру й працюють у науці. Це так звана проблема «дірявого трубопроводу» (leaky pipeline), коли багато освічених жінок залишають наукову діяльність. І що далі кар’єрною драбиною, то менше їх залишається. До того ж науковиці зазвичай працюють в академічному, публічному або урядовому секторі, а чоловіки — у приватному, де вищі зарплати й більше кар’єрних можливостей.
Підводними каменями є спільнота, яка значною мірою досі керується чоловічими цінностями, невизнання успіхів науковиць, нерівномірний розподіл сімейних обов’язків, відсутність підтримки батьків і найближчого оточення, брак жіночих рольових моделей, гендерні стереотипи в сім’ї чи школі. Наприклад, коли батьки й вчителі переконують дівчат, що «жінкам не місце в науці» або занижують їхні здібності в математиці чи фізиці. Адже дівчата та хлопчики в ранньому шкільному віці показують30 однакові результати у STEM, але в міру дорослішання та соціалізації збільшується розрив між їхніми інтересами та результатами в навчанні.
Як жінки почуваються у науковому світі, створеному чоловіками для чоловіків? Як це середовище виштовхує їх з наукової кар`єри? Про це кілька видатних науковиць розповідають у документальному фільмі 2020 року Picture a Scientist31. Цей фільм ще раз демонструє, наскільки важливо говорити про виклики, з якими зіштовхуються науковиці, і показувати, як ці перешкодити можна успішно подолати.
Однак недостатньо просто збільшити кількість жінок в кіноіндустрії чи серіалах. Важливо мислити креативно, щоб різні жінки були представлені в різних сферах, різних жанрах. Як каже32 засновниця Інституту гендерних відносин у медіа Джина Девіс, жіночі персонажі в STEM зазвичай з’являються, коли йдеться про медичну або кримінальну драму. Але ще ж є комедії, документальні програми й багато інших «незвіданих» жанрів. І багато нових професій. Наприклад, у сфері кібербезпеки. Дослідники Інституту зазначають, що поява жіночих образів у нових професіях надихатиме дівчат на роботу33 в цих царинах.
