За місяць після цього, як ви прочитаєте ці рядки, у Південній Африці на борт науково-дослідного судна The S.A. Agulhas II завантажать чотири гелікоптери, досвідчених пілотів, здатних працювати в умовах складного гористого рельєфу, спеціальні баки для розсіювання речовин з повітря, іншого обладнання загальною вартістю мільйон фунтів стерлінгів, і цілу команду британських науковців. Почнеться одна з найамбітніших та найскладніших з логістичної точки зору наукових операцій ціною у 7,6 млн британських фунтів. Усі ці люди, транспорт і обладнання попрямують на прихований у Атлантичному океані за 2800 км від берегів Африки острів Гоф. Вбивати мишей.
Маленький острів площею 65 км2 у складі архіпелагу Тристан-да-Кунья перебуває під британським протекторатом. Він дає прихисток 23 видам птахів і входить до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. На острові живуть останні в світі колонії найрідкісніших птахів: тристанського альбатроса й тайфунника атлантичного, а також мешкають гузька вівсянка й тристанська курочка. Ці види опинилися на межі зникнення через звичайних домових мишей.
Ну, не зовсім звичайних. Миші, яких завезли на Гоф у середині 19 століття, швидко еволюціонували. Не маючи під боком природних хижаків, вони почали розмножуватись удвічі швидше й ставати в два рази більшими за своїх континентальних родичів. Наразі це найбільші за розмірами домові миші у світі. І вони дуже швидко освоїли новий тип корму: яйця і пташенят. Тристанський альбатрос – один із найбільших та найвеличніших птахів у світі, але він і його пташенята, які у 300 разів важчі за мишу, виявились беззахисними перед гризунами.
Миші не лише загризають пташенят просто у гніздах, а й нападають на дорослих птахів, які через інфекції також помирають. Потерпає не лише цей вид, але саме популяція тристанського альбатроса скоротилася на 90%.
Протягом короткої південної зими (у червні – серпні) науковці за допомогою гелікоптерів збираються засіяти весь острів спеціальною отруйною приманкою. 400 пар гузьких вівсянок – останніх у світі – які теж можуть отруїтися, перед операцією повністю виловлять. Далі буде моніторинг і сподівання, що жодна миша після масового геноциду не вціліє. Подібне вже було зроблено на острові Південна Джорджія під час боротьби з пацюками.
Як і миші, вони також потрапили на острів разом із людьми на кораблях і почали розорювати гнізда місцевих птахів – рідкісних щевриків та качок-шилохвостей. У 2015 році пацюків вдалося повністю знищити, використавши 330 тон отруйної приманки. Після цього жоден пацюк на острів не потрапляв.
– миші, пацюки, свині, коти й собаки, кролі та мангусти здавна подорожували з людиною на кораблях і так розповсюдилися по всьому світу. Представники ендемічної острівної фауни, які не стикалися з хижаками і не вміли літати, зазнали нищівного удару. 40% фауни на островах наразі перебуває у критичному чи загрозливому стані. 60% усіх невідворотних втрат біорізноманіття світу припадає саме на острови, і головна причина – види, які емігрували разом з людиною.
На острови потрапляли не лише свійські тварини, а й такі небажані пасажири як миші, змії та пацюки. Деяких тварин людина завозила, аби дати раду з раніше завезеними, але часто ставало тільки гірше. Равлика-вовка завезли на Гавайські острови, аби він знищив іншого переселенця – великого равлика ахатину, який паскудив урожай. Але равлик-вовк дуже швидко забув про ахатину і почав нищити рідкісні місцеві види інших равликів.
Тепер люди готові витрачати мільйони, аби ліквідувати наслідки такої еміграції.
Великий зелений папуга Крамера був аборигеном Близького Сходу, а став звичайним мешканцем великих міст Західної Європи. Британська популяція нараховує 30 000 особин і не збирається на цьому зупинятися: птах швидко розселяється Європою. Торік перша пара загніздилася у сусідній Польщі. Цього року папуга Крамера пережив всю снігову зиму, оселившись під Києвом і прекрасно себе почував. Європейські орнітологи б’ють на сполох: великий та сильний папуга дуже вдало конкурує за гніздові дупла з місцевими птахами.
У 2017 році на Сейшельських островах, де національним символом є рідкісний сейшельський чорний папуга, який особливо потерпав від цих переселенців, оголосили про вдале завершення програми тотального знищення папуги Крамера на своїй території. Птахів ловила та вбивала вся країна: купа урядових та неурядових організацій, поліція, армія, пересічні громадяни.
Австралія ж анонсувала війну бродячим котам. Тут планують вбити 2 мільйони котів до 2020 року. Нова Зеландія, впавши у відчай через знищення своїх рідкісних птахів та гризунів котами та іншими переселенцями, оголосила про рішення повністю знищити на своїх 220 островах усіх бродячих котів і хижаків-емігрантів. Для домашніх котів вводять «комендантську годину» та обов’язкове мікрочипування. Цей план обійдеться в колосальну суму 20 млрд доларів, він уже викликав хвилю протестів та обурення від любителів котів з усього світу.
Особисто мені мишей не шкода. Достатньо тільки подивитись на фото великого пухнастого незграбного велетня – миле пташеня тристанського альбатроса, з кривавою діркою в голові. Папуги Крамера розумні й кумедні, мені їх шкода набагато більше. А щодо котів – тут взагалі коментарі зайві. Головна проблема у тому, що шкодимо ми, а життям відповідає завжди хтось інший.
Наталія Атамась – зоологиня, Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАНУ.
