«Усе чекаю, коли мені знадобляться ці інтеграли», — хто не чув цей жарт? Давайте чесно: у багатьох із нас є те, що можна назвати математичною травмою. Коли математика викладалась нудно, важко, незрозуміло, відірвано від життя та з усіма можливими тисками. Дітей називали дурнями за те, що вони чогось не розуміли.
Дехто міг пережити навіть фізичні покарання, коли отримував погану оцінку з контрольної. Так у багатьох із нас з'явився страх математики, який можна порівняти зі страхом собак чи висоти. Ця травма проявляється по-різному й на різних рівнях. Зокрема і в активному запереченні того, що математика потрібна, тим більше її популяризація. Хоча саме популяризація і може таку травму подолати.
Популяризація означає показати красу математики й розповідати цікаві історії. Математичні травми навіть дорослих людей — поширена ситуація далеко не тільки в Україні, і хорошого розв'язання цієї проблеми запозичити ніде. Один із запропонованих американською дослідницею математичної освіти Джо Боулер підходів1 — саме цікаві задачі, головоломки та математичні історії, які формують у дітей (і дорослих) досвід успіху.
Заходи для популяризації математики успіху в подоланні цих травм не гарантують, проте можуть бути корисні. Це серйозна проблема, і якщо є можливість зменшити її вплив на суспільство, це варто робити (мотивація через популяризацію доведена експериментами Джо Боулер з підлітками з серйозними освітніми втратами, які не мали від сімей мотивації до навчання).
Як ця проблема може впливати на наше життя?
Наприклад, людина хибно обирає професію: «Що завгодно, тільки без математики».
Або не розвивається професійно, бо має стереотип, що в журналістиці чи психології математика нібито не потрібна. Якщо людина працює з іншими людьми, то це може нашкодити і їм.
Також, якщо нехтувати математикою, то це призведе до проблем із чисельною грамотністю — здатністю адекватно сприймати та висловлювати числову інформацію. У багатьох людей, які бачать якесь число в новинах, здатність до сприйняття інформації просто вимикається. Якщо люди не можуть адекватно сприймати числову інформацію, вони масово ухвалюють хибні рішення і на роботі, і в особистому житті, і як виборці.
Популяризація начебто має означати здатність пояснювати складні речі просто — хоча нескінченного наближення до «простоти» не вийде. Навіть найпростіша математика на зразок 1+1=2 — абстракція. Для того, щоб порахувати: якщо у нас є одне червоне й одне зелене яблука — всього у нас є два яблука — треба абстрагуватись від кольору цих яблук. Ніяких абстрактних яблук у природі немає. Повної й нескінченної практичності й неабстрактності популяризація математики дати не може.
Але що може допомогти, то це «підкроїти» популяризацію під конкретну аудиторію.
Кому ж потрібна математика?
Якщо коротко, то всім. Кожному — на своєму рівні.
Було б непогано мати програми з популяризації математики для певних професій: математика та чисельна грамотність конче потрібні українським чиновникам, політикам і політологам, журналістам, лікарям, перекладачам, бібліотекарям, викладачам і науковцям не математичної спеціалізації, зокрема гуманітаріям.
Цільові практично орієнтовані математичні курси — які теж є популяризацією математики — варто додавати в курси підвищення кваліфікації та в сертифікаційні іспити.
Але щоб показати, наскільки потрібна математика, варто озирнутись навколо і помітити, як нехтування нею шкодить. Це й історія про 900 мілілітрів молока: багато людей дійсно не усвідомлюють, що замість літра їм продають менше, видаючи це за зменшення ціни. Це й про кредити під низькі відсотки, де в рекламі наводиться ставка на день, і повідомлення різних урядів про підвищення зарплатні вчителів, яке насправді призводило до зменшення. Чисельна неграмотність не дозволяє сприймати й інформацію, важливу для здоров'я — посилання на результати досліджень, власні результати аналізів, розрахунки дозування ліків.
Для деяких людей математика буде корисним інструментом, який допоможе ефективніше жити своє повсякденне життя.
Але не варто зупинятися на цьому
Нам потрібні й митці, і гуманітарії — але всі вони не виживуть без інженерів, військових, лікарів, агрономів — й орієнтація загальної системи середньої освіти на тих, чиї батьки твердо впевнені в непотрібності математики чи просто живуть за принципом «аби не навантажувати дитину», реально загрожує національній безпеці.
Популяризація математики потрібна, але крім популяризації, необхідно і пояснювати загрозу від антиматематичних пропагандистів, серед яких, на жаль, багато керівників освіти, освітніх чиновників та педагогів. Наприклад, нам зараз вкрай бракує кваліфікованих інженерів (особливо інфраструктурних інженерів та інженерів-будівельників), агрономів, екологів, вчителів — і тим більше, кваліфікованих військових. На інженерні та агрономічні факультети когось набирають — часто з дуже низькими балами з математики, і вони не здатні повноцінно опанувати професію.
Як популяризувати математику грамотно?
Популяризація математики може бути шкідливою. Може бути нешкідливою, але й неефективною. А може бути корисною для всіх верств населення.
Приклади шкідливої популяризації — це списані реферати, про які дітям чомусь розповідають, що це їхня наукова робота; шкільні вечори з віршами про математику як королеву наук; «профорієнтація» педагогічних університетів на кшталт «вступайте до нас, буде легко, і ви точно отримаєте диплом»; примусові лекції, олімпіади та МАН, які не до снаги дітям та вчителям, але під тиском керівників вони змушені витрачати на це час.
Неефективна популяризація — це музеї та виставки математики, не дуже цікаві та мотиваційні для вже мотивованих дітей і незрозумілі для зовсім немотивованих. У міністерстві освіти однієї європейської країни я бачила таку виставку — де я пояснювала офіційним демонстраторам, що тут взагалі відбувається, і бачила, що юним відвідувачам може бути весело, але зовсім не зрозуміло, до чого тут математика.
То що ж, власне, робити?
Ми вже згадували конкретні програми з математики для певних професій. Але популяризація може бути не лише на професійному рівні. Навіть наші хобі можуть вимагати певного занурення в математику. Як приклад — вивчення практичної математики на курсах садівництва чи в'язання на спицях. Наприклад, таке впроваджується в Британії2.
Окрема надзвичайно потрібна галузь популяризації математики — це математика для батьків, допомога батькам в мотивуванні дітей, їхньому розвитку, в навчанні дітей.
І тут ми впираємось у дуже болючу проблему — нестачу літератури. Математичні травми змушують видавців ігнорувати її важливість.
Математика, звісно, — не наука, в сенсі значення англійського слова science, не тільки й не стільки дослідження природи. Якоюсь мірою це гуманітарна наука — бо це й мова, яка використовується для спілкування між людьми й на різних етапах цивілізації дуже залежала від влади, суспільного устрою та практичних потреб.
Ще одна «освітня втрата» в Україні — відсутність спеціально розроблених курсів гуманітарної математики. Можна щось запозичити з відповідного світового досвіду, але цей досвід потребує належної адаптації. Гуманітарна освіта не адаптується просто через переклад. Такі підходи, коли математика «кооперується» з мистецтвом2 та розв’язанням проблем сучасного життя, практикують різні університети. Наприклад, відомий всім Стенфорд, але не лише.
Попри багаторічні проблеми, з популяризацією математики у нас не все погано. Немає літератури, але є вчителі та лектори, які використовують власні та запозичені з інших країн розробки. Сумна правда полягає в тому, що це запозичення найчастіше з російських джерел. А сучасні російські джерела навіть з математики здебільшого досить ідеологізовані. Імперська пропаганда, задачі з використанням їхніх реалій. Популяризація математики — ще один інструмент «русского міра», і мені дивно, чому люди, які відмовляли в підтримці видання книжок українською, бо гуманітарне потрібніше — не розуміють, що вони штовхають зацікавлених дітей та дорослих в російський простір. Навіть якщо ті автори «проти режиму». Нам потрібна власна політика і власне середовище популяризації та розвитку.
Математика — це інструмент пізнання природи. А популяризація математики через цікаві задачі може стати досвідом успіху, досвідом адекватного ставлення до невдач, командної інтелектуальної роботи, відволіканням від проблем і стресів. Думаю, що математичні заходи мають бути корисні й для корпоративних тренінгів.
Популяризація математики — це досвід, яким українці можуть поділитись зі світової спільнотою. Таке поширення досвіду, разом із прекрасними результатами українських олімпіадників3 — це й наукова і народна дипломатія, й підвищення престижу країни. Досвід людей, які навіть в складних умовах мотивують учнів та розвивають математичні таланти, треба вивчати й підтримувати.
Зараз у розвинених країнах зрозуміли важливість комунікації науковців та суспільства, і популяризація науки, зокрема математики (в українській мові це таки наука) — один з елементів такої комунікації. І в Україні також необхідно пояснювати суспільству і політикам потребу в науці та освіті, і потрібність окремих галузей.
