За переказами, королева Марія-Антуанетта1 посивіла за ніч до страти на гільйотині під час Французької революції. Так само у 1535 році нібито посивів за день до страти у Тавері англійський філософ і діяч Томас Мор2, відомий як автор «Утопії». Чи може бути в цих історіях зерно правди? Чи справді люди сивіють через сильний стрес, зокрема війну, і як швидко?
Чому ми сивіємо?
Усі ссавці3 мають волосся. У різних ссавців воно виконує функції4 захисту від впливу зовнішнього середовища, терморегуляції, приваблення протилежної статі тощо. Зокрема, існує припущення, що для виконання останніх двох функцій може бути важливий колір волосся. Він визначається співвідношенням двох пігментів: еумеланіну (відповідальний за відтінки чорного та коричневого) і феомеланіну (відтінки червоного та жовтого).
За утворення цих пігментів відповідають клітини меланоцити, які, як і інші, утворюються зі стовбурових клітин. Існують стовбурові клітини волосяного фолікула, які є епітеліальними тканинами, і стовбурові клітини меланоцитів. Про останні й поговоримо далі.
З віком кількість меланоцитів зменшується (адже кількість стовбурових клітин, з яких вони формуються, вичерпується) або ж вони пошкоджуються, і волосся втрачає свій колір. На посивіння впливає комплекс факторів. Тому те, що сивина буває тільки у людей старшого віку – стереотип.
До факторів ризику належать генетичні схильності, дефіцит вітамінів (B12, B7, В₉) і мінералів (кальцію, заліза), вживання деяких ліків, брак фізичної активності і гіперурикемія (порушення рівня сечової кислоти в крові), захворювання коронарної артерії, ймовірно, також захворювання щитоподібної залози та печінки. Про це йдеться в огляді досліджень 2020 року5.
І куди ж без згубного впливу куріння. Огляд6 32 досліджень щодо впливу куріння на здоров’я волосся підтверджує, що випадіння волосся та рання сивина поширеніші серед курців, ніж некурців. Ймовірним механізмом може бути загальний вплив нікотину на старіння шкіри, і зокрема ушкодження волосяних цибулин. Втім, для підтвердження цього зв’язку потрібні додаткові дослідження.
А як щодо стресу? Біологічний механізм такого впливу в мишей з’ясувала група вчених зі США та Бразилії (зокрема з Гарвардського інституту стовбурових клітин) у 2020 році.
Експерименти на мишах
Досліджувати вплив стресу на посивіння команда дослідників вирішила7 на мишах з чорною шерстю. Для цього вони використали три підходи до моделювання стресу: обмежували можливість вільно рухатися, піддавали тривалій і непередбачуваній дії стресорів, а також вводили ін’єкцію резініфератоксину для провокації стресу. Ця хімічна речовина в тисячі разів «гарячіша»8 , ніж капсаїцин, що міститься в перці чилі.
З часом знебарвлені волосини з’явилися в усіх мишей, хоч і з певною різницею. Введення хімічної речовини мало найшвидший ефект – під час першого ж після введення чимало шерсті відросло вже без пігментації. Хронічний непередбачуваний стрес і стрес внаслідок обмеження руху призвели до помітного посивіння через 3–5 циклів росту шерсті. Введення знеболювального разом з резініфератоксином нівелювало ефект, що підтвердило зв’язок посивіння саме зі стресом. Дослідники почали шукати винуватця.
Першими підозрюваними стали імунні клітини, оскільки зв’язок між стресом, вродженим імунітетом і посивінням був зафіксований9 ще раніше. Було виявлено, що у мишей ген MITF (melanogenesis associated transcription factor) регулює рівень білків-інтерферонів (виділяються у відповідь на вторгнення чужорідних агентів) і відповідає за їхню регуляцію у стовбурових клітинах меланоцитів. Коли втрачається регуляція інтерферонів у стовбурових клітинах, з’являється сивина. Тому науковці почали «розслідування» з перевірки впливу імунної системи. Для дослідження взяли мутованих мишей без T- та B-лімфоцитів і знову піддали їх стресу – і в тваринок все одно з’являлася посивіла шерсть.
Оскільки вплив імунної системи виключили, далі науковці зосередилися на біохімічному регулюванні стресової реакції. Стрес у мишей спричиняє підвищення рівня гормону кортикостерону (аналога кортизолу в людей) і нейромедіатора норадреналіну, які виробляються у наднирниковій залозі. Вчені припустили, що якась із цих речовин може відігравати роль у зменшенні кількості меланоцитів. Однак «дезактивувавши» механізм роботи кортикостерону, дослідники з’ясували, що той не впливає на посивіння.
Щоб перевірити вплив норадреналіну на посивіння, мишей не піддавали стресу, але ввели норадреналін місцево. У місцях ін’єкцій норадреналіну волосини згодом справді втратили пігментацію.
Але як це відбувається тоді, коли є стресовий фактор? Спочатку науковці видалили в мишей наднирники, але шерсть далі сивіла, тож підозра впала на інше джерело норадреналіну – симпатичну нервову систему, яка й запускає стресову реакцію всього організму – «бий або біжи».
Оскільки нервові закінчення є й у волосяних фолікулах, то в них під час експериментів також виділявся норадреналін. І навіть більше, нервові закінчення виходять близько до місця, де збираються стовбурові клітини, які продукують меланоцити. Коли норадреналін впливав на ці стовбурові клітини, вони аномально активно ділилися й покидали свою нішу. А оскільки кількість цих стовбурових клітин обмежена, то їхній резервуар частково або повністю вичерпувався, і це унеможливлювало синтез пігментів у майбутньому.
Тобто волосся, яке вже відросло забарвленим, не сивіє, але коли цикл життя фолікула доходить до випадіння, старі меланоцити відмирають, і якщо стовбурових клітин не залишилося, то новим немає звідки взятися, і волосина відростає сивою.
Тимчасове блокування цього надмірно активного поділу стовбурових клітин і їхньої втрати запобігає посивінню. У мишей і людей схожі принципи в роботі симпатичної нервової системи та стовбурових клітин, що стають меланоцитами, тож це може допомогти запобіганню ранньої сивини в людей. На людських клітинах цей механізм вже також перевірили і отримали схожі результати: під впливом норадреналіну вмикалися ті ж гени, які відповідають за поділ клітин. Тому це перспективний напрямок для досліджень препаратів, які сповільнюють появу сивини.
Загалом складно сказати, як швидко виснажується цей резервуар стовбурових клітин у людей. Адже у всіх різна тривалість циклу росту волосяного фолікула. Один цикл може тривати кілька років. А отже, ті волосяні фолікули, які під час стресу переживають активну фазу росту, можуть протриматися ще кілька років до того, як ці волосини випадуть і виростуть нові – уже не пігментовані через втрату стовбурових клітин.
Цікаво поглянути на посивіння внаслідок стресу з точки зору еволюційної біології. Про це замислилися дослідники з Neuroscience Graduate Program з Університету Вірджинії у супровідній статті10 до цього дослідження. На їхню думку, посивіле волосся може асоціюватися з досвідченістю, лідерством і довірою, оскільки ці риси часто пов’язують з віком. Так, імовірно, тварина, яка пережила стрес і посивіла, має вище становище в соціальній ієрархії, ніж мала би на свій вік за звичайних умов. Втім, поки що це тільки припущення.
Чи можна посивіти за ніч?
У 2013 році дослідники зі Штатів і Швейцарії оглянули11 медичну літературу починаючи з 1800-х років і знайшли 196 згадок про нетипово швидке посивіння. З них лише в 44 випадках медики особисто спостерігали за швидкою зміною кольору волосся, інші випадки мали ще менш доказовий характер. Оскільки більшість описаних випадків відбувалися у ХІХ сторіччі й немає змоги перевірити їхню правдивість, на ці дані покладатися не варто. Водночас у сучасних умовах вчені таких випадків не фіксували.
Що ж тоді сталося з Марією Антуанеттою та Томасом Мором? Сьогодні їхні випадки раптового посивіння трактують як гострий епізод дифузного осередкового облисіння внаслідок хвороби, пов’язаної з роботою імунної системи. За деяких аутоімунних захворювань імунна система може12 атакувати меланоцити у волосяних фолікулах. В такому випадку забарвлене волосся пошкодиться і випаде, а сиве залишиться, бо в ньому немає меланоцитів, які слугують для імунної системи мішенню. В цьому випадку може скластися враження, що волосся раптово посивіло. Стрес впливає на роботу імунної системи, тому зв’язок таких випадків зі стресом також можливий. Імовірно також, що ці люди просто фарбували своє волосся раніше, а у в’язниці фарба вимилася.
Загалом феномен раптового посивіння та облисіння непростий для вивчення. Адже уявіть, що ви хочете дослідити його причини. Тоді вам доведеться вивчати стан волосся, його пігментацію до і після стресової ситуації. У реальному житті таке складно зробити через непередбачуваність стресових ситуацій і їхньої інтенсивності. А от піддавати людей стресу навмисно – неетично. Самі ж клінічні випадки достатньо рідкісні і не дають можливості зібрати достатні дані.
Ліки від сивини
Наразі немає доказів того, що можна попередити посивіння чи повернути волоссю початковий колір. Хоча вчені досі намагаються13 знайти спосіб відновити пігментацію волосин. Всілякі маски та народні засоби проти сивини не мають нічого спільного з доказовою медициною. Але спосіб життя, який сприятиме уникненню чи нейтралізації факторів ризику, про які ми говорили раніше, ймовірно, може сповільнити посивіння.
Науковці вивчають різні механізми, щоб попередити й зупинити цей процес. Так група вчених виявила14 кілька генів у мишей, які допомагають підтримувати пігментацію волосся. Коли ми говорили про дослідження сивини й стресу, то теж згадували, що можна подавити активне ділення і міграцію стовбурових клітин. Можливо, у майбутньому ці дослідження стануть основою для ліків проти сивини. Тож певні напрацювання15 для часткового потемніння сивого волосся чи стимуляції меланогенезу є, але про ефективні й прицільні ліки говорити ще рано.
Та й загалом чи потрібні такі ліки? Хоча людині може бути складно прийняти зміни у своїй зовнішності, зокрема пов’язані з віком, останніми роками сиве волосся стає16 трендом. Публічні особи дедалі частіше відкрито показують, що не соромляться сивини й змін у зовнішності і своїм прикладом надихають інших.
Наприклад, фотографка Вікі Топаз зі США у проєкті «Silver: A State of Mind»17 знайомить нас з 52 жінками переважно віком 50–60 років. Вони вирішили полюбити й не приховувати сивину.
Війна й стресові ситуації можуть лише підсилити сприйняття своєї зовнішності та вікових змін. Психотерапевт Едгар Соболєв розповів «Куншту»: якщо людина не готова до того, що її тіло буде змінюватися з віком, і вона не ставиться до цього як до нормального фізіологічного процесу, то стрес може тільки загострити її неготовність. Тому те, що тіло зараз може змінюватися під впливом стресу трошечки активніше, не впливає на те, що воно і так буде змінюватися з віком.
Особливо важливо не робити трагедії там, де її немає, коли це стосується дітей. Саме батьки формують у дітей думку, що є нормальним, а що – ненормальним. Якщо батьки будуть жахатися своєї сивини й постійно говорити, що вони вже старі й некрасиві, що це буде постійно нагадувати їм про травматичні події, то їхні діти швидко переймуть у них таке ставлення. А якщо батьки не будуть звертати багато уваги на сивину, то діти теж так робитимуть. Якщо ж у дитини з’явилися18 сиві волосини і їй про це кажуть сторонні люди, то батьки можуть допомогти сформувати до цього нормальне ставлення.
Найздоровішим і дієвим захистом для психіки від того, що відбувається довкола, може бути гумор. Якщо батьки ставляться до сивини з легкістю й іронією, то дитина теж робитиме так само. Тому головне – зменшити вплив стресорів і сформувати здорове ставлення до змін у зовнішності: не соромитися їх, не думати, що віднині ти «біла ворона». Скоріше стріляний горобець. Адже сиве волосся – атрибут досвідчених.
Прискорене старіння і війна
Наостанок погляньмо на цю ситуацію ширше. Сивина може бути просто ще одним зовнішнім проявом руйнівного впливу війни на здоров’я українців. За словами мініcтра охорони здоров’я Віктора Ляшка19, сьогодні через тривалий стрес люди умовно старішають на 10–15 років. Адже загострюються хронічні хвороби і подекуди, особливо в регіонах, які потрапили під окупацію або де відбуваються активні бойові дії, зростає смертність через недоступність вчасної медичної допомоги.
З цими тезами погоджується і біологиня Дарка Озерна. Вона пояснює20 це тим, що старіння – нелінійний процес. Його може прискорювати ультрафіолет, куріння, шкідливе виробництво, позмінна робота та розлади сну, незбалансоване харчування, брак фізичних навантажень чи їхній надлишок, хронічний стрес.
Старіння може проявлятися у різних вимірах. Наприклад, шкіра стає сухою та зморшкуватою, зменшується об’єм білої та сірої речовини головного мозку та вкорочуються теломери (захисні утворення на кінцях хромосом) тощо. Про те, чому ми старіємо, ми писали тут.
І ось через десятки стресових ситуацій під час війни – від перечитування новин до боїв – у нас постійно виробляється гормон кортизол, який за нормальних умов допомагає організму впоратися зі стресом і повертається до нормальних значень опісля. Але під час тривалого стресу рівень кортизолу не спадає, і організм постійно перебуває в готовності до екстремальних ситуацій. Водночас нервова система виснажується, і ми вже не можемо ефективно реагувати на стресові ситуації. На щастя, наш організм пристосовується до стресу, і якщо з часом ситуація залишатиметься хоча б не гіршою, то його згубний вплив зменшуватиметься, і ми ставатимемо стійкішими.
Тому не варто ігнорувати вплив стресу і відкладати турботу про своє здоров’я на потім. А якщо на це немає сил (і це нормально в умовах хронічного стресу) чи можливості, можна знайти того, хто підставить своє плече.
