Кілька десятиліть тому науковці помітили, що деякі люди реагують на великі потоки інформації та емоційно насичені події дещо гостріше, ніж інші. Таких людей назвали високочутливими, а їхню особливість — підвищеною чутливістю до сенсорної обробки1 (sensory processing sensitivity). Центральна нервова система цих людей легко збуджується, а ще вони мають схильність до глибшої когнітивної обробки різноманітних стимулів: фізичних, соціальних, емоційних.
Вперше термін «високочутлива особистість» (highly sensitive person, HSP) використала Елейн Арон. У книжці «The Highly Sensitive Person», яка вийшла 1997 року в США, дослідниця пояснила, що стан високочутливих людей значно залежить від зовнішніх подразників, які стимулюють нервову систему. Відтоді вчені намагаються пояснити, в чому суть гіперчутливості нервової системи та як зробити життя високочутливих людей комфортнішим.
Автори роботи «Високочутливий мозок: чутливості до сенсорної обробки та реакції на чужі емоції», опублікованої в журналі Brain and Behavior, вважають, що чутливість до сенсорної обробки спостерігається у близько 20% людей та трапляється у понад сотні інших видів тварин2. За такої особливості роботи мозку збільшується сила реакції організму на будь-які тригери з довкілля та соціальні подразники. Високочутливі люди від природи мають «тонко налаштовану» нервову систему, вміють глибше аналізувати інформацію, вони більш чуйні, але можуть бути більш схильними до тривожності, депресивних розладів тощо. Та висока чутливість — не хвороба, а просто особливість нервової системи.
«Це все у твоїй голові». Як зрозуміти, що ти високочутливий?
Автори згаданого дослідження (серед яких була і Елейн Арон) звернули особливу увагу на процеси, які відбуваються в мозку високочутливої людини. Науковці дійшли висновку, що висока чутливість — вроджена особливість організму. Певні ділянки мозку в таких людей реагують на сигнали із зовнішнього середовища гостріше, ніж у інших. Внаслідок цього такі люди, наприклад, здатні зважати на непомітні для інших нюанси та зміни в навколишньому світі. Вони є вразливішими до шуму, запахів, світла тощо.
Окрім гострої реакції на стимули, високочутливі учасники також продемонстрували сильнішу активність у ділянках мозку, залучених у процеси самосвідомості та розуміння інших людей. Зокрема у них виявили підвищену активність системи дзеркальних нейронів — нервових клітин, що допомагають розпізнавати емоції інших людей. Завдяки цьому високочутливі люди краще розуміють почуття інших — особливо близьких, але також і незнайомців.
Важливо, що емоції високочутливих людей не лише негативні. У незручних ситуаціях вони відчувають гострий дискомфорт, однак так само «яскраво» можуть відчувати задоволення від шедеврів мистецтва, красивих краєвидів, музики чи спілкування з приємними людьми. Просто всі їхні емоції — і позитивні, і негативні — в рази сильніші, ніж у інших. До речі, інше дослідження виявило, що у людей з певною мутацією у гені ADRA2b спостерігається підвищена активність вентромедіальної префронтальної кори — ділянки мозку, пов’язаної з переживанням емоцій3. Окрім яскравіших емоцій, такі люди мають також підвищену чутливість до яскравості зображень. Незрозуміло, чи пов’язана ця мутація з феноменом високочутливої нервової системи. Можливо, деякі люди гостріше відчувають власні емоції, проте не здатні розпізнавати почуття інших, як це роблять HSP.
Знайти і приборкати HSP у собі. Як жити з високою чутливістю?
На сайті фундації для вивчення високочутливих людей HSPerson.com є онлайн-тест для самодіагностики4, але лише англійською. Наводимо кілька ознак, які розглядаються у цьому тесті. Всі пункти неспецифічні, і що більше збігів виявляється у людини, то більша ймовірність, що вона має високий рівень чутливості нервової системи.
Високочутливі люди часто дуже гостро відчувають біль. На них сильно впливає настрій оточення, а велика кількість сенсорних подразників (звуків, світла, дотиків тощо) може їх перевантажити. До того ж такі люди зазвичай розуміють, що саме потрібно зробити, аби фізичне оточення стало комфортнішим для них або для інших: зменшити рівень освітленості, зменшити гучність музики тощо. Люди з таким типом нервової системи не схильні до багатозадачності, значно гірше виконують завдання, коли за ними спостерігають або коли їм доводиться змагатися з кимось. У надто насичені дні високочутливій людині може хотітись полежати у затемненій тихій кімнаті, щоб відпочити від нервової стимуляції. Вони часто чутливі до кофеїну, а ще їхній стан помітно змінює голод: погіршується настрій, стає дуже складно концентруватись.
Укладачі сайту зібрали цілу колекцію корисних для високочутливих людей ресурсів, статей, блогів, відео, тестів та інших матеріалів. Вони, зокрема, радять батькам, як краще підійти до виховання високочутливих дітей, дають можливість перетворити гіперчутливість на персональну перевагу, вчать, як не зважати на найбільш поширені в соціумі подразники.
Серед основних порад високочутливим особам слід згадати, передусім, регулярний та повноцінний відпочинок. Для щоденного відновлення слід добре висипатися. Також потрібно прислухатися до своїх відчуттів або страхів, аби максимально запобігти негативним емоціям. Якщо ж уникнути цього не вдалося, не слід соромитися сліз, адже це нормальна реакція організму на стрес, яка допомагає його зняти.
Діти теж бувають високочутливими
Батькам високочутливих дітей необхідно усвідомлювати, що реакція організму на певні подразники — не примха малюка. Авторка книги «The highly sensitive child» («Високочутлива дитина») Морін Гілі стверджує, що високочутливим дітям необхідне глибоке розуміння та підтримка з боку дорослих5. Гіперчутливість слід сприймати як позитивну рису. Дитину потрібно навчити не звинувачувати себе у невдачах, але радіти кожній маленькій перемозі.
Якщо високочутлива особа з дитинства звикне обирати власний шлях, бути надійним партнером для інших і матиме змогу відверто говорити про свої відчуття та емоції, гіперчутливість стане лише приємною перевагою.
Високочутливим людям потрібно розуміти свою унікальність і любити її. Вміти скерувати життєву енергію в позитивне русло, ділитися з навколишнім світом своїми талантами і не боятися зробити помилку. Мозок таких людей працює дещо активніше у певних ділянках. Наприклад, коли учасникам експерименту з фМРТ, які мали підвищену чутливість, демонстрували щасливі або сумні фото, у них сильно зростала активність відділів мозку, «відповідальних» за усвідомлення та емпатію (поясна кора, острівцева кора, нижня лобна звивина, середня скронева звивина). Також в усіх умовах у таких людей активніше працювали ділянки мозку, пов’язані з увагою та плануванням дій. Ці результати дозволяють зробити висновок, що гіперчутливість – не прокляття, а дар, який просто потрібно навчитися використовувати.
